четверг, 23 березня 2017 рокуmagyar nyelvRSS

Анастасія, угорська королева

11.10.2001, Ярослава Хортяні.

Анастасія, дочка князя Київської Русі Ярослава Мудрого і шведської принцеси Інгігерди (Ірини), народилася на початку двадцятих років одинадцятого століття в Києві. Одруження її з угорським королевичем Андрашем (Ендре) відбулося 1038 року, коли Анастасії, вірогідно, вже минуло вісімнадцять років, а Андрашу було близько 23.

Через два роки, у 1040-му, у подружжя народилася донька Адельгейд, і лише після тривалої перерви, у 1053 році, – син Шаламон, а трохи пізніше другий син – Давид.

Історичні джерела свідчать, що в цей період Київська Русь і Угорське Королівство підтримують тісні дипломатичні стосунки. Керуючись мудрою далекоглядністю, правителі хотіли закріпити добрі стосунки династичними шлюбами.

Після смерті принца Імре проти угорського короля Іштвана організовується змова, вдохновителем якої був його двоюрідний брат Вазул. Бунтівників жорстоко карають, їх керівника, Вазула, осліплено, а троє його дітей змушені втікати з Угорщини. Бела знайшов притулок у Польщі, Левенте й Андраш отримали захист у Києві, при дворі князя Ярослава Мудрого, і дев'ять довгих літ (1037-1046) провели в столиці Київської Русі. У цей перід Великий князь приступає до грандіозного будівництва, мета якого – зробити Київ, на взірець Візантії, релігійним і світським центром Центрально-східної Європи. Обидва сини Вазула стали свідками будівництва монументального Софіївського собору. Саме в цьому величному храмі вінчались Андраш з Анастасією.

У східному християнському середовищі Левенте свідомо зберігає свою язичеську віру, а ось Андраш приймає християнство. Своє ім'я він отримав при хрещенні на честь патрона Київської держави Андрія Первозванного.

Ім'я Анастасія означає воскресіння, покровителькою власника цього імені є Великомучениця Анастасія, яка стала жертвою переслідувань християн за часів імператора Діоклетіана. Пізніше це ім'я набуло поширення.

За хрещенням слідувало одруження. З дочок Ярослава Андраш вибрав Анастасію, яка, вірогідно, була найстаршою. Це був шлюб по любові. Анастасія була не лише гарною, а й надто ерудованою на той час княжною. Вона, як і її батько, вірила в те, що прийде час, коли її чоловік стане правителем Угорщини.

Втім, Ярослав Мудрий дав своїм донькам чудове виховання. Пізніше всі вони стали королевами європейских держав. Елизавета була королевою Норвегії, Анна – усіма шанованою королевою Франції, дружиною Генріха І.

У 1046 році, коли вдруге на престол сів король Петер, в Угорщині вибухнуло повстання язичників. Язичника Левенте і тепер уже християнина Андраша відкликали додому від двора Київського князя. Щоправда, в Угорщині ще не знали, що Андраш прийняв віру Христа і одружився з донькою християнського правителя Ярослава Мудрого. В інтересах безпеки Ярослав відправляє з синами Вазула озброєних українських охоронців. Біля Абауйвара Левенте та Андраш зустрічаються з повсталими язичниками. Однак вони дуже швидко зрозуміли, що повстанці виступають не лише проти короля Петера, їх метою було знищення християнської держави, заснованої королем Іштваном (Святим).

Левенте відмовляється від трону на користь Андраша. Ймовірно, це пояснюється тим, що вже під час перебування в Київській Русі визначилося, кому з двох братів стояти на чолі сусідньої держави, адже для захоплення трону було не обійтись без підтримки київського князя.

У 1046 році, після придушення повстання язичників, Андраш привозить до Угорщини свою дружину Анастасію. Разом з чоловіком у 1047 році її коронують у Секешфехерварі.

Звісно, у свиті королеви були і київські дружинники, священники, слуги. Також є фактом, що свита Анастасії була надзвичайно великою – як і у королеви Гізелли, коли та свого часу прибула з Регенбурга на нову батьківщину.

Анастасія й Андраш взірцем для себе вважали Іштвана й Гізеллу, тому з перших же днів свого коронування вони приступили до наведення ладу в королівстві в інтересах зміцнення християнської держави.

Завдячуючи посередництву Анастасії, Андрашу І вдалося налагодити хороші зв'язки з Францією, адже французький король Генріх І був свояком Анастасії. Як наслідок цього з Вердена приїжджає 40 каноників, які в Угорщині отримали відповідну їх освіченості роботу. Саме вони замінили частину священників з вищого духовенства, вбитих язичниками.

У відносно хорошому стані зберігся скит ченців-самітників, який був виколупаний у вулканічній скелі північносхідної частини Тиханьського півострова. На сьогодні є усі підтвердження того, що помешкання належить до типу "лаври", тобто подібний до Київської лаври. Не виключено, що Анастасія переселила сюди перших ченців з Києва.

У 1960 році король Андраш І раптово помирає. Його дружина Анастасія з дітьми змушена рятуватися від меншого брата Андраша Бели І, що сів на престол. Вона знаходить притулок при дворі німецького імператора Генріка ІV. Назад, до Угорщини, вони повертаються 1063 року, коли Шаламон сідає на престол (1063–1071). Шаламон був коронований ще в десятирічному віці, і саме цей акт привів до загострення міжусобиці між Андрашем і Белою.

Дійсним правителем держави, найближчим радником юного короля стає його мати Анастасія. Вона відіграла значну роль у примиренні Шаламона і сина Бели І – герцога Гези, котрий пізніше стане угорським королем – Анастасія завжди радила їм слідувати принципу "коаліційного правління". Однак з набуттям повноліття Шаламон дедалі рідше прислухається до мудрих порад матері, більшу вагу мають для нього слова найближчих довірених осіб, зокрема, ішпана Віда, внаслідок чого в країні загострюється міжусобиця.

З наявних у нашому розпорядженні історичних джерел ми маємо точні свідчення тому, що якби син Андраша правив Угорщиною довший період, його також було б поховано у сімейному склепі в Тиханському абатстві. З грамоти про заснування абатства ми дізнаємось про те, що Андраш І 1055 року засновує на Тиханському півострові місце поховань королівської сім"ї. В принципі цей документ засвідчує факт заснування тиханського монастиря. В ньому говориться, що дія ця вчинена задля блаженства душі короля Андраша, його дружини королеви Анастасії, його синів, дочок, померлих рідних. Цей факт відповідає практиці видачі королівських грамот у десятому-одинадцятому столітті, при заснуванні правителями сімейних монастирів, склепів.

Смерть Андраша І була настільки раптовою, і події відбувалися настільки швидко, що на виготовлення надмогильної плити не було можливості. Коли Шаламон у 1063 році сів на престол, малолітній король і вдова спільно розпоряджаються щодо виготовлення надмогильної плити, на якій викарбувано символ королівської величі – апостольський хрест. Безумовно, що хрест і в Київській Русі був символом князівської величі.

Андраш І, його син королевич Давид поховані у склепі ХІ століття, що знаходиться в церкві Тиханського абатства. Тут було підготовлено місце і для королеви Анастасії.

Історія неналежно оцінює діяння і життя Андраша І, так само не по заслугах оцінені і вчинки королеви Анастасії. І ось через тисячоліття дух угорської королеви Анастастії знову повертається до Тиханського абатства. Ми з вдячністю маємо думати про Андраша І і Анастасію, які в роки лихоліття діяли на благо угорської християнської держави.

Андраш І і Анастасія у дні великих церковних свят завжди навідувались до сімейного, точніше, королівського монастиря. Королівське місто Альба-Регія, тобто Фехервар, розташований недалеко від Тиханя і Веспрема. Після Блаженої Гізелли – будівниці церкви звання донатора єпископського храму носила Анастасія.