субота, 15 грудня 2018 рокуmagyar nyelvRSS

Свято Маланки – Щедрий Вечір, і Василя – старий Новий рік в Українських Карпатах

14.01.2018, Ігор Шипайло.

Video:

Історично склалося так, що внаслідок розбіжності, яка існує між Григоріанським (світським) та Юліанським (церковним православним) календарем, українці святкують Новий рік двічі в році: офіційне святкування Нового року припадає на 1 січня, а 14 січня, яке залишилося в народній традиції важливою складовою прадавнього календарного обрядового циклу українців, сьогодні носить назву Старого Нового року. А напередодні старого Нового року, за давньою народною традицією, справляють Щедрий Вечір – веселе українське свято з обрядами, забавами, скоромною їжею (піст вже минув): багатою кутею на смальці, ковбасами, пирогами, варениками, млинцями, смаженими на салі тощо. За християнським календарем - це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята об'єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір, або свято Маланки.


З 12 по 15 січня цього року Державне самоврядування українців Угорщини організувало поїздку голів українських самоврядувань Угорщини в Українські Карпати, щоб мати змогу безпосередньо взяти участь у цьому колоритному народному святі і зануритись у чарівний світ українських традицій і обрядів.


Зупинилася делегація в туристичному комплексі «Ольга». Він розташований в одному з наймальовничіших місць Прикарпаття – селі Татарів – у самому серці Карпат, на березі гірської річки Прутець, в оточенні чарівних лісів, всього в шести кілометрах від знаменитого гірськолижного курорту Буковель та 25 кілометрах від перлини Українських Карпат – міста Яремче.


Перше, що відвідали українці Угорщини – це парк-музей “Карпати в мініатюрі” в місті Яремче. На сьогоднішній день у парку-музеї налічується 17 об’єктів культурної спадщини та архітектурних пам’яток Яремчанщини та Верховинського району. Найбільш цікавим експонатом є модель карпатської залізниці з тунелями, мостами і макетом станції. Поруч із залізницею відтворений міст через річку “Прут” і візитна картка міста Яремче – водоспад “Пробій”. Дуже красиво зроблений макет обсерваторії на горі Піп Іван. Видно буквально кожну цеглинку! А в музеї можна також подивитися точну копію ресторану “Гуцульщина”, який знаходиться безпосередньо перед спуском до водоспаду.


Друге місце відвідин - новий храм пророка Іллі у селі Дора. Новозбудований храм цікавий тим, що спорудили його на місці стародавнього, збудованого в 30-х роках минулого століття і який вщент згорів у березні 2014 року. Церква пророка Іллі на території монастиря студитів була улюбленим місцем паломництва багатьох вірян, адже тут свого часу служив відомий ієромонах отець Порфирій, який допомагав всім молитвою. Новий храм на честь пророка Іллі спроектував Роман Сулик зі Львова. Церква як і попередня – з дерева, збудована без єдиного цвяха, але розміщена трішки в іншому місці – далі від дороги. Також вона значно більша за розмірами.


Ще одним незабутнім місцем відвідин став водоспад Пробій – один з небагатьох карпатських водоспадів, до якого не треба далеко їхати: знаходиться він у самому серці міста Яремче. Дорогою на яремчанський ярмарок відвідувачі обов’язково проходять вузьким мостом, під яким гуде Пробій – це чи не найповноводнійший каскадний водоспад Українських Карпат. Кажуть, раніше висота падіння води тут сягала 25 метрів, проте для сплаву лісу по ріці Прут водоспад підірвали, значно зменшивши його висоту. Води Прута спадають вниз з висоти 8 метрів. Більшість карпатських водоспадів можна роздивитись лише з річкових долин, а Пробій – з усіх можливих ракурсів.


І останнім пунктом відвідин цікавих місць карпатського природного заповідника став водоспад Женецький Гук. Це чудо карпатської природи знаходиться на висоті 900 метрів над рівнем моря і на відстані 8 кілометрів від найдовшого села Карпат – Микуличин. Гук є одним з найбільших водоспадів в Карпатах і має висоту 15 метрів. Кожен, хто хоч раз побував біля стрімких потоків цього прекрасного водоспаду, послухав приємний шум ріки Женець, подивився на надзвичайні гірські пейзажі, вдихнув чистого і свіжого повітря, насиченого ароматами хвої, залишається надзвичайно вражений особливою енергетикою, яка панує довкола.


Ввечері 13 січня розпочалося свято, заради якого власне і прибула делегація депутатів українських самоврядувань Угорщини на Гуцульщину – Щедрий Вечір, або свято Маланки.


«Маланка» – народне дійство, що прийшло до нас з глибокої давнини, і покликане виконувати магічно – заклинальну функцію – відганяти злих духів і забезпечити людям врожай та здоров’я. На Щедрий Вечір, тобто в ніч під старий Новий рік, майже по всій Україні, від Таврії до Гуцульщини, традиційно ходили гурти ряджених – молодіжні ватаги, які щедрували й водили «Маланку» – своєрідний маскарад, що не має нічого спільного з християнськими віруваннями, хоча й носить ім’я преподобної Меланії – римлянки, яка померла саме цього дня, 439 року. Щоб людей не пізнали лихі сили, які можуть заподіяти шкоду, їх треба було налякати. Для цього одягали чудернацький одяг, перевертали кожухи, розмальовували обличчя, виготовляли страшні маски, у руках мали дзвіночки, калаталки, батоги тощо. Цілковита відсутність, з одного боку, християнських мотивів та символів, й розвинута структура ритуалів господарської, шлюбної, очисної магії, з другого, засвідчують глибокі язичницькі витоки народної обрядової Маланки. Основні діючі особи – перевдягнений у дівчину нежонатий хлопець (Маланка) і, навпаки, дівчина або жінка у чоловічому вбранні (Василь), а також Дід, Баба, Циган і Циганка з дітьми; Коза, Кіт, Чорт, Орач з чепігами (плугом) та ін. Маланкування і підготовка до нього – дуже складний і серйозний процес, брати участь в якому може удостоїтися не кожний – обирають артистичних, кмітливих, тих, хто вміє гарно співати, грати, віншувати. Заздалегідь готуються маски, відповідний одяг, розігруються ролі обраних персонажів, в які належить перевтілитися дійовим особам. А вже по обіді після нічного гуляння Маланка з своїм почетом йшла очищатися у річках, озерах, водоймах.


Того вечора до святкового столу українців Угорщини завітало дуже багато гуртів маланкарів з найближчих сіл – Верховини, Ворохти, самого Татарова і з Яремчі. Групи старших і молодших змінювали одні других – пісні і віншування, невеликі сценки і колядки, сміхи і танці супроводжували це колоритне дійство до глибокої півночі.


Наступного дня відзначали старий Новий рік і Василя. Адже 14 січня – це також день пам’яті св. Василія Великого. Святий Василій Великий вважався покровителем землеробства, тому обрядодії цього дня носять аграрно-магічний характер. Уранці самі хлопчики (без дівчаток) з рукавицями, наповненими зерном, засівають спочатку в своїй хаті, потім ідуть до хрещених батьків, сусідів і родичів. І тут українці Угорщини змогли побачити велике розмаїття щедрівницьких гуртів – дитячих, дівочих, мішаних, – з посіванням, віншуванням, народною виставою.


Повертаючись додому, українці Угорщини весело колядували, співали, жартували, набравшись незабутніх вражень, сповнившись духом українських обрядів і зарядившись енергією Українських Карпат. Щира подяка ініціатору цього заходу – Державному самоврядуванню українців Угорщини за чудово організовану поїздку, за подарунки, добрий настрій і щире спілкування!