понеділок, 26 червня 2017 рокуmagyar nyelvRSS

Екскурсія до Уйпештського музею метеликів

10.10.2009, Надія Музичук.

Учні Недільної школи Товариства української культури в Угорщині разом зі своїми батьками та вчителькою Надією Музичук здійснили заплановану екскурсію до музею метеликів, що розташований в Уйпешті  (ІV район Будапешта) по вулиці Дежевффі, 26. Це – приватний музей угорського колекціонера Юхаса Дьорді, який присвятив збиранню рідкісних метеликів та інших комах 50 років свого життя. Музей метеликів нараховує 100 тис. екземплярів. Він єдиний в Угорщині і один з перших такого роду музеїв у Центральній Європі. 
Дружина відомого колекціонера, його вірна помічниця-сподвижниця і екскурсовод Ольга Фодор зробила для дітей та дорослих дуже цікаву й змістовну екскурсію. Вона розповіла, що збирати метелики Юхас Дьордь почав ще з 14 років. Згодом він здобув професію кондитера, наполегливо шліфував свою майстерність, розробляючи неповторні рецепти тортів та тістечок, добиваючись відмінних смакових якостей й оригінального оздоблення. І до теперішнього часу знаний будапештський кондитер-професіонал не покидає свою справу, очолюючи одну з уйпештських цукразд. Ця праця була його покликанням. А поруч – хобі. Тож у вільний час Юхас Дьордь вивчав фауну і збирав метелики. Допитливий натураліст здійснив безліч пошукових походів по Угорщині, по всьому карпатському регіону, побував з експедиціями в багатьох країнах світу. Часто в експедиціях його супроводжувало угорське телебачення, яке показує передачі про навколишню природу. В пошуках рідкісних тропічних метеликів, а також цікавих жуків і комах дослідник об’їздив майже всі країни Африканського континенту, побував у країнах Центральної і Південної Америки, серед яких – Мексика, Бразилія, Куба, Болівія, Перу, Колумбія, Венесуела, Еквадор. Робив також експедиції до Китаю, Індонезії, Ірану, Малазії, на Кавказ і Алтай. З роками колекція метеликів зростала. Разом з тим Юхас Дьордь зі своїх подорожей привозив і багато інших цікавих і дивних речей. В результаті його інтереси виявилися досить багатогранними. Все це надбання розміщувалося вдома, а на його оглядини приходили дивитися знайомі й друзі. На цій базі 2003 року при підтримці меріі ІV району Будапешта був офіційно відкритий приватний музей метеликів, який на сьогоднішній день нараховує 600 стаціонарних музейних коробок, заповнених рідкісними видами метеликів та інших комах. Гарно оформлені й розміщені в музеї також художні твори та фото з зображенням метеликів, а також інші екзотичні колекції. На сьогодні музей користується великою популярністю. Він цікавий і для науковців, і для школярів, і взагалі для всіх, хто хоче більше знати про оточуючу нас природу.
            Діти й дорослі з інтересом послухали розповідь екскурсовода про весь цикл життя метеликів, розглянули личинки, лялечки, кокони. Почули багато цікавих  відомостей, наприклад, що зі 100 метеликів тільки 10 – денних, а всі інші – нічні, що 70 % із них – савці, а 30 % – самки, що природа наділила метеликів-савців крильцями з яскравими кольорами, а метеликів-самок – невиразними й більш однотонними і т. п. Також всі розглянули колекції різних видів жуків, побачили й рідкісних, але дуже небезпечних для людини, африканських скорпіонів, величезного хижого павука, який живиться пташками і живе тільки в Південній Америці. Цікавою була й розповідь про риб, крабів, раків. А ще бачили на скляних поличках красиві коралові утворення, перлини, морські раковини, равликів, в шафах – мінерали, рідкісні каміння-самородки, статуетки, амулети. Неповторне враження залишили в дитячій пам’яті й відбиток стопи динозавра, й здоровенний зуб мамонта, й зуби акули, й закам’янілі рештки інших доісторичних тварин. Побачили в музеї також пісок з Сахари, шкіру з величезного пітона і велику кількість африканських масок та статуй. Тут для допитливих цікаве все. 
Історія музею метеликів наочно показує чого може досягнути людина, коли вона не зраджує своєму захопленню, інтересам і творчості, відкриваючи для себе світ цікавого й незвіданого і робить це надбанням інших людей.
А після відвідин музею наша екскурсійна група, добре збагатившись знаннями, помандрувала по запорошеній жовтенькими листочками вулиці до цукразди дядечка Дьордя. Тут кожен мав змогу вибрати собі за вподобою шматочок торта і, розмістившись на терасі за біленькими металевими столиками, гріючись під ласкавим сонечком, добре поласувати. Враження були настільки яскраві, що діти й дорослі обіцяли прийти до музею метеликів знову.