неділля, 17 грудня 2017 рокуmagyar nyelvRSS

Президенти України та Угорщини відкрили пам’ятник Тарасу Шевченку

11.07.2007, Василь Плоскіна.

У середу Президент України Віктор Ющенко разом зі своїм колегою Президентом Угорщини Ласлом Шойомом урочисто відкрили в Будапешті пам'ятник Великому Кобзареві. Монумент стоїть у мальовничому скверику неподалік греко-католицької церкви на правому березі Дунаю в Буді навпроти МЗС Угорщини, тобто на перехресті популярних туристичних маршрутів.

Сюди часто приходять молитися угорські українці візантійського обряду. Львівський скульптор Іван Микитюк використав у своїй роботі бронзу й граніт. Висота пам'ятника з підніжком сягає трьох метрів. Ще молода постать Кобзаря схилена в задумі. Лівою рукою він підпер підборіддя, у правій тримає книгу, закладену пальцем.

На вулицю Головну у середу зійшлося багато людей. Чимало наших краян прийшло у вишитих українських сорочках, на двох президентів чекали дітки в ошатних національних строях, готові прочитати вірші Шевченка. Військовий окрестр зіграв гімни України й Угорщини.

До високих гостей, членів української громади, дипломатів, урядовців і друзів української культури звернулася Голова Європейського Конґресу Українців, Голова Центрального Органу самоврядування українців в Угорщині пані Ярослава Хортяні з полум'яними словами про Кобзаря і тих людей, які багато зробили для увіковічнення його пам'яті в Угорщині. За словами пані Голови, українці Угорщини вибороли право бачити у скульптурі Шевченка таким, яким його знають у цілому світі.

Відкриваючи постамент Тарасові Шевченку, Президент України, зокрема, сказав:

" Сьогодні ми є свідками великої і світлої події в угорській столиці - відкриття пам'ятника Тарасу Шевченку. Говорячи про нього, кожна людина виносить з його образу чимало цінностей і висновків про формування власного життя. Для нації це людина, яка упродовж останніх двох століть кличе до волі, свободи. Він багато років навчає любові до своюї нації, навіть у самі багатостраждальні, самі гіркі часи її існування. ...Це поет, який, власне кажучи, формував сучасну українську мову... Ми його називаєм національним пророком і генієм. Для нас дуже важливо, щоб те маленьке покоління, яке стоїть біля нас..., зберегло таку любов і повагу, яке є у нашому поколінні до цієї... людини. Переконаний, що цей пам'ятник буде слугувати цій місії. Переконаний, що коли якась держава або нація світу захоче висловити комплімент українському народу, це значить - віддати данину Тарасові Шевченку."

Угорський президент Ласло Шойом також назвав Шевченка великим поетом, і привітав присутність українського Президента на відкритті пам'ятника. Шевченко, за його словами, це не лише символ української нації, цей чинник споріднює угорців та українців:

"Тарас Шевченко - символ України, символ української нації. Для нас він означає спорідненість душ українських та угорських і спорідненість наших доль. Однією з передумов відкриття цього пам'ятника стало те, що ми з паном президентом торік написали передмову до книги Тараса Шевченка на угорській мові та Шандора Петефі українською мовою. Що для нас Петефі, те для вас Шевченко. Але я думаю, що це може злитися в одне... Шевченко озвучив прекрасні українські пейзажі і озвучив українську мову. Крім того, він так само, як і Петефі, висловив українське прагнення до свободи... демократичні прагнення українців до покращення долі... За роки Шевченкового заслання народилися ті загальновідомі на сьогоднішній день твори, про які ми знаємо. Цар Микола І, що намагався затулити рот Шевченку, був саме тим царем, який придушив революцію 1849 року в Угорщині. Вчора ввечері ми багато розмовляли з паном президентом України про події в Україні, і він сказав, що як добре, що в Україні прокинулась національна свідомість людей. Я радий з приводу того, що українська меншина в Угорщині так само має цю національну самосвідомість. І також тішуся, що в будайській частині Будапешта ми відкриваємо такий пам'ятник, до якого приходитимуть українці і який стане символом цього національного почуття. Прошу берегти це відчуття: це - основа нашої дружби."

Наталя Драгоманова-Бартої, онука Михайла Петровича Драгоманова і двоюрідна племінниця Лесі Українки, була вражена великою кількістю людей, що прийшли на сьогоднішнє відкриття. Пані Наталя народилася в Києві, а в Будапешті живе з 1943 року. Для неї Шевченко в Будапешті - це велике свято.

"Я не думала, що стільки людей буде на цьому заході. Сьогодні ж робочий день, і все-таки люди знайшли час і якісь можливості, щоб прийти на це свято, бо це дійсно велике свято... А коли зняли пелену з пам'ятника, першим ділом я подумала про відомі слова "Думи мої, думи мої..." Шевченко сидить у задумі і зовсім не сприймається як нежива скульптура... Ми довго очікували на відкриття пам'ятника, бо ж були певні бюрократичні непорозуміння, неприємності кілька літ тому, але це минулося... Як член українського товариства з 1992 року я пам'ятаю, яке маленьке приміщення було в нас... Перший вечір Шевченка відбувся ще в совєтському домі науки і культури... Місце для пам'ятника зараз є кращим, ніж планувалося раніше. Тепліше відчувають себе люди: тут і греко-католицька церква, і дерева... не голе каміння..."

Велика шанувальниця Товариства української культури в Угорщині і викладач української Недільної школи Надія Музичук уточнює, що це вже другий пам'ятник Тарасу Шевченку в Угорщині. Перший відкрили в обласному місті Залаеґерсег на честь встановлення побратимських зв'язків з українським містом Херсоном у 1986 році:

"У Херсоні назвали вулицю на честь угорського міста, а в Залаеґерсезі назвали цілий район під назвою Херсон. Петер Демеші, який є вже 12 років мером міста, дуже добре доглядає пам'ятник Шевченку. Монумент у дуже чистому стані і вони гордяться дружбою з херсонцями."

Чоловік пані Надії Анатолій Музичук, палкий популяризатор українських духовних цінностей, також, як і його дружина, педагог за освітою, а ще він часто виступав у ролі актора-аматора українського театру в Угорщині, повідомив, що виготовив цей пам'ятник київський скульптор Іван Білокур:

"Цей митець виготовив один з найкращих, я вважаю, пам'ятник Тарасові Шевченку в Україні у радянські часи. От уявіть собі лише, що людей, які в Херсоні зранку клали квіти Кобзареві, за наказом влади вже буквально ввечері знімали з роботи. А він відкрив цей монумент разом з метром українського письменства Олесем Гончарем. І після написання його роману "Собор" це була таки дійсно велика подія, що декларувала піднесення самосвідомості національно-патріотичних сил радянської України! У подібному динамічному дусі, що збуджує душу й тіло до боротьби, кличе за собою, скульптор Іван Білокур звів у Залаеґерсезі."