пятниця, 24 листопада 2017 рокуmagyar nyelvRSS

Шевченко зібрав українців Будапешта

25.03.2006, Василь Плоскіна.

25 березня в Будапешті урочисто святкували 192-гі роковини з дня народження Тараса Шевченка. Широкі святкування вже в чотирнадцятий раз влаштовувало Товариство Української культури та Державне самоврядування українців. Шевченківський вечір відкрили танцюристи молодіжного ансамблю “Веселка” на сцені Болгарського Дому. Затим велелюдне зібрання за усталеним звичаєм привітала господиня заходу п. Ярослава Хартяні. У числі почесних гостей вона назвала новопризначеного Посла України Дмитра Ткача, Міністра юстиції України Сергія Головатого, політичного держсекретаря Кабміну УР Вілмоша Сабо, представницю Управління у справах етнічних та національних меншин Угорщини Сільву Кіш, радника рахункової палати др. Ґабора Повча, президента Фонду “1945 рік” Іштвана Ронаї та інших. Пані Голова нарекла Тараса Шевченка національним символом українців, беручи до уваги і надзвичайно шанобливе ставлення до його поезій і справді народну любов, адже в його творах закодована духовна генетика нації. Слово Кобзаря не розходилося з ділом. Його життя – це довга низка вчинків вільної, порядної і сміливої людини, котра не побоялася підняти голос на оборону українського народу в часи царизму і разом з тим самовіддано вірила у його щасливе майбуття, сказала Я. Хартяні.

Опісля присутніх привітав Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорщині Дмитро Ткач. Він нагадав, що рівно 14 років тому в Будапешті відкрилося перше посольство незалежної України в світі. Того ж дня відбувся вечір на честь Тараса Шевченка. Ми всі, хто був присутнім на ньому, продовжив п. Посол, пам’ятаємо, як звівся зал, коли зазвучало уроча шевченківська пісня “Реве та стогне Дніпр широкий”; піднялися ті, хто вірив у щасливу долю нашої Батьківщини в родині вільних народів Європи і світу. Дмитро Ткач 25 березня повернувся в Будапешт з поїздки в Одесу, де перебував у якості спеціального представника України з питань Придністровського врегулювання, спілкувався з низкою офіційних і неофіційних осіб, які готові і далі активно виборювати незалежність України і котрі усвідомлюють величезне значення парламентських виборів 26 березня 2006 року в Україні. У цьому зв’язку дуже актуальною видається розмова про Кобзаря. В кожному з нас, сказав Дмитро Ткач, живе свій Шевченко як громадський діяч, поет, демократ, художник, патріот рідної землі, як велика людина, котра об’єднала українців. Ми рідко зустрічаємося у такому великому складі в Будапешті, але Шевченко знову нас зібрав; велике спасибі йому за це, мовив пан Посол. Він додав, що українські дипломати зроблять усе залежне від них, щоб в угорській столиці відкрився пам’ятник Кобзареві ще до кінця поточного року, і саме українська громада в Угорщині визначатиме, якому проекту митців України, учасників майбутнього національного конкурсу, надати перевагу.

Держсекретар Вілмош Сабо, який направду багато допоміг українській меншині у вирішенні деяких складних громадських питань, подякував організаторам вечора за люб’язне запрошення на 14-те Шевченківське свято в Будапешті. Глибоко символічним назвав він збіг святкування 192-ї річниці Кобзаря і широке відзначення 158-х роковин Угорської національно-визвольної революції 15 березня, з якою часто уособлюють й ім’я національного героя, поета Шандора Петефі. Так само частіше починає битися серце в українців, коли вони згадують Шевченка, сказав пан Сабо, додавши, що дуже радо допоміг членам української громади у вирішенні їхніх проблем, коли довідався про значущість постаті Тараса Шевченка в Україні.

У своєму вітальному слові український міністр Сергій Головатий з приємністю зазначив, що радий зустрітися тут з українцями саме на святкуванні Шевченківських днів у Будапешті. Подвійно тішуся з цього ще й тому, провадив п. Головатий, що сам черкащанин, жив у дев’яти верстах від села Кирилівки, де провів дитинство і козачкував у свого пана Енгельгардта малий Тарас. Це як повернення на рідну землю, зізнався він. Маючи робочі зустрічі з угорськими та західними колегами в Будапешті щодо питань інтеграції, український міністр згадав тоді і на вечорі українців слова Жан-Жака Руссо про те, що кожна людина народжується вільною, але повсюди вона в кайданах. Не знаю, чи Шевченко читав Руссо, та незалежно від цього він закликав українців, аби вони повстали і розірвали кайдани неволі, сказав п. Головатий. Не був Тарас політиком, проте був мислителем-волелюбцем, закликаючи своїх людей до здобуття свободи. Тому ми вважаємо, що він, як ніхто з українських політиків і громадських діячів, дав нам духовну основу для вільного життя, мовив Сергій Головатий. До 1917 року Україна була занурена в пітьму російського царату, 73 роки знаходилася в темряві радянського большевизму і 14 літ після здобуття незалежності 1991 року перебувала в мороці автократії, нагадав він, додавши, що, можливо, тільки упродовж останніх 15 місяців для неї засяяли повним світлом цінності свободи і демократії. Ми вважаємо, що півтора десятиліття автаркізму в Україні – це вже минуле, заявив п. Головатий, а майбутнє для неї постане в умовах свободи, в яких розвиваються європейські нації.

Я думаю, ми отримали напутнє слово на близькі парламентські вибори в Україні, резюмувала сказане високим київським гостем Ярослава Хартяні. Водночас, звертаючись до міністра, вона наголосила, що українська громада в Угорщині всі 15 років свого існування боролася за Україну, за її позитивний імідж і досягла значних успіхів. Відтак високоповажних дорослих промовців змінили перед мікрофоном учні Недільної школи українського Товариства. Кожен з них розказав якусь відому Шевченківську поезію, яку з перших же рядків впізнавав увесь зал і тепло аплодував дітям, тим самим стимулюючи наснагу виступати на публіці Музикант з м. Мішкольца Михайло Вігула виконав на гітарі авторський твір з варіаціями на шевченківську пісню “Така її доля”. Глядачі мали змогу послухати і художній переклад на угорську мову кількох віршів Кобзаря, які декламував угорський актор Роберт Ґараї. Музичний твір “Сторінка з альбому” Миколи Лисенка, видатного українського композитора, який дуже часто звертався до творчості Тараса Шевченка, зазвучав у новаторському виконанні подружнього дуету піаністки Жужи Макаус і Олександра Щур (саксофон). Наступний номер концертної програми підготувала солістка Товариства української культури Анна Ляхович. Вона заспівала народні пісні “Одна я, одна” та “Утоптала стежку” (музичний акомпанемент Наталі Герети).

Силу і глибину Шевченкового слова гості ще раз відчули у його посланні “І мертвим, і живим, і ненародженим…”, яке натхненно озвучила своїм художнім читанням п. Олександра Корманьош, голова українського самоврядування ІІ району Будапешта. Цю річ неможливо читати без хвилювання в “Кобзарі” і так само – незворушно слухати під час декламування, коли за це беруться майстри сценічного фаху. Шановне зібрання порадували своїм співом хористки вокального гурту “Берегині”. Вони виконали відому пісню на слова Шевченка “Тополя”. Великим успіхом користувалися у публіки хореографічні номери молодіжного ансамблю “Веселка”. Товаристська молодь знову довела своїм умінням, що український гопак, як і інші народні танці, котрі поставив заслужений працівник культури України Іван Пастеляк, завжди користуються великою любов’ю різномовної публіки. І знову від танців до співу. На сцені – зразкова капела бандуристок “Ягілка” зі Львова. Вони вже не раз концертували в Угорщині і кожного разу – з незмінним успіхом! У творчому доробку гурту можна знайти українську та зарубіжну класику, оригінальні авторські твори, українські народні пісні. Сьогодні з колективом працюють відмінник освіти України Ольга Кушнір, диригент – Олена Кушнір а також концертмейстери Ірина Цигилик та Катерина Рій. Упродовж 25 років існування у капелі виховали 220 бандуристів, деякі з них обрали музику своїм фахом. Зараз ансамбль налічує понад 70 учасниць, майже всі вони – учні середньої школи в смт. Рудно.