вівторок, 30 травня 2017 рокуmagyar nyelvRSS

Дні Ференца в IX районі Будапешта

18.10.2006, Наш кор..

Той, хто хоч раз відвідав український намет на святі Ференцвароша у попередні роки, вже точно не омине його, якщо опиниться десь поблизу. Адже, за відгуками численних гостей, наша етнографічна культура представлена на цьому острівці чи не найкраще з-поміж інших - яскраво, відчутно, в цікавому народному ракурсі, нерідко в музиці й танцях, до того ще й надзвичайно смачно. Розповідає учасниця багатьох заходів у рамках днів Ференцвароша пані Надія Музичук, яка цієї осені також погодилася стати господинею українського шатра, тобто зустрічати гостей, представляти виставку виробів українського народного мистецтва, у тому числі вишивку, картини, інші роботи. Вона поділилася враженнями від цьогорічних зустрічей.

- На святі ІХ району Будапешта, де серед інших національних меншин традиційно беруть участь і українці Ференцвароша, кожного року по-різному проходять наші зустрічі, по-різному прибираємо наш намет. Його ми прикрашаємо українськими виробами - від вишивки та кераміки і картин до сувенірів власного виробництва (намиста, крашанок, одягу, килимів, рушників тощо). Наші угорські відвідувачі цікавляться такими речами завжди. Щоразу до нас приходять цікаві люди., і старі знайомі, і ті, хто ще ні разу тут не був. Коло наших нових друзів постійно розширюється. Причому деякі вітаються з нами і не просто заходять у намет, але й приносять якісь цікаві подаруночки, показують свої родинні фото, розповідають про сім'ї. Нерідко ми разом з ними і співчуваємо, і радіємо. Учора саме були такі зустрічі. Цих людей будеш пам'ятати цілий рік. Деколи вони нам нагадують що і за яких обставин вони придбали у нас на виставці-розпродажі народних виробів.

Дехто згадує українські страви. З цікавістю розглядають гості двомовний журнал "Громада", видання Товариства української культури в Угорщині. І все їм потрібно, не дивлячись на те, що мають справу з іншою культурою. Нам з іншого боку надзвичайно цікаво знати їхні думки про свою роботу. Тішимось, коли вона припадає людям до душі. Минулого разу, скажімо, дві жінки літнього віку купили в нас дві українські ікони, кілька сувенірів. Пройшов деякий час, вони повертаються і дарують мені невеликий букет квітів. Це було так зворушливо. Звичайно, такі зустрічі запам'ятовуються надовго. Певно, так вони вирішили проявити свою вдячність за те, що я з ними трохи поспілкувалася. В кількох словах я розповіла їм про нашу українську громаду, мистецтво, людей. Очевидно, мої співрозмовниці серцем відчули просте чуйне ставлення до себе з боку інших людей і, як бачите, у такий спосіб, відгукнулися на нашу зустріч.

Учора, а це був саме суботній день, я зустрілася з давнім нашим знайомим українцем паном Григорієм. Він зазвичай приїжджає восени у Будапешт із сім'єю до родичів і завжди вдало так потрапляє на наше спільне свято у Ференцвароші. Ми його радо вітаємо вже майже як родича близького. Цього разу наш добродій Гриць з'їв аж три порції українського борщу. Все вертався і вертався до нього, так він йому сподобався. Жартував, що наївся того борщу на цілий рік. Все розказував про свою матір, як вона намагається берегти в Америці все українське, вчить рідній мові навіть своїх онуків. Отак, ніби по якомусь невидимому ланцюжку, передають українці вістки одне одному про себе, своїх рідних та близьких і про нашу Україну, яка навіть за кордоном світить їм яскравим невгасимим світлом. Пан Григорій повіз із собою наші журнали, які хоче передати землякам в Америці. Особливу втіху матиме від них його старенька мати, якій 84 роки. Тобто це дуже зворушливі такі моменти іноді бувають в людських долях. Крім видань, повіз він із собою низку інших речей, близьких українському серцю. Був він дуже задоволений, і ми раді, що наша робота подобається людям.

До розповіді пані Надії додамо, що українці Ференцвароша є активними учасниками свята ІХ району з 1999 року - відтоді, як там утворили місцеве українське самоврядування. У 2006 році його обрали вже втретє. Це один із найстаріших подібних національних органів самоуправління українців на місцевому рівні. Українці Ференцвароша мають багаті й цікаві культурні й громадські програми, про які не один раз писала наша "Громада". Мешканці району непогано обізнані з роботою наших краян і поважають їх за активність, бажання працювати для людей. Очолює українське самоврядування пані Ярослава Хартяні. Сподіваємося ще не раз почути про добрі справи наших земляків-депутатів на муніципальному рівні.