неділля, 24 вересня 2017 рокуmagyar nyelvRSS

Свято "Івана Купала" на Дунаї

30.06.2002, Наш кор..

"Споконвічно обряди мали не тільки ритуальну мету, а були зде­біль­шо­го й емоційною розрядкою для людей."

Одне з найулюбленіших свят українців в Угорщині, звичайно ж, - Івана Купайла. Чи то тому, що святкуємо його обов'язково на воді, а чи тому, що воно завжди вважалося бісівським і навіть заборонялось церквою. А "побіситися" ж в наш насичений стресами час хочеться кожному!

Цього року після довгих пошуків Катя Піллер виб­ра­ла для святкування саме "Старий корабель": чудовий інтер'єр, прекрасний краєвид, різ­но­ма­нітна смачна вечеря. Корабель мав одну цікаву особливість: саме на ньому наша Наталя Драгоманова святкувала свої заручини, отже їм обом - і кораблю, і Наталі - було що згадати при новій зустрічі.

Свято розпочалось традиційно - з плетіння вінків. Цього року корабель не плив Дунаєм, а стояв, зате ми всі рухались: дуже жваво танцювали, заохотивши до танцю навіть такого поважного гостя, як пана Бог­да­на Бігуса, котрому минуло 90 років. Пан Богдан приїхав з Торонто разом з донькою Уляною, і вони з великим задоволенням святкували разом з нами.

Окрасою свята, як завжди, була наша молодь - танцювальний ан­самбль "Веселка". Вони порадували всіх, затанцювавши "Гуцулку" та "ук­раїнську польку". Декілька пісень заспівали й "Берегині".

Далі наші українські красуні дівчата зіграли чарівну композицію з він­ками, та й пустили їх за водою, а присутні, затамувавши подих, спо­сте­рі­гали, як величний Дунай підхопив ті дівочі віночки і поніс далі за течією.

Сумували недовго, адже оркестр з міста Берегове вже заграв веселої, почалась весела забава, яка не вщухала до пізньої ночі.

На першому святкуванні Івана Купайла Катя Піллер намагалась якнайточніше дотриматись традиції, і Дюрі влаштував для нас справжнє вогнище, через яке ми стрибали парами. Ми кожного року намагаємось не відходити від традиції очищення вогнем і водою, хоча вогонь запалювати тепер заборонено. Цього разу вогонь ми замінили пекучою кропивою, з водою - теж проблем немає, отож всі бажаючі наприкінці Купальської ночі отримали очищення і вогнем, і водою: кожну пару, яка перескочила гору кропиви, пані Люда щедро бризкала водою. Здається, сухими лишилося лише пару людей, які не хотіли видаватись язичниками, всі ж інші "язич­ники" почувались надзвичайно добре.

П"ять годин промайнули миттєво. Сумними цієї ночі лишилось троє: Іван та Марена, адже з важливих персонажів свята вони перетворювались на купу лахміття, і старий корабель. Він сумно скрипів, прощаючись з нами, заздрив трохи нашій молодості, адже цієї ночі ми всі без винятку були молоді, веселі, щасливі, віддані всім своїм єством стародавньому язич­ниць­кому святу.

Наша щира подяка Столичному Самоврядуванню українців за чудово організований вечір, який перейшов в яскраву Купальську ніч.