понеділок, 20 листопада 2017 рокуmagyar nyelvRSS

Участь української меншини в ХІХ Вацівському міжнародному фестивалі культури

27.07.2011, Кореспондент «Громади».

За півгодини поїзд від Західного вокзалу «Нюготі» в Будапешті прибуває до знаменитого стародавнього міста Вац. Принагідно зауважити, що ця гілка залізниці, збудованої у 1846 році – перша в Угорщині. Майже сорокатисячне місто на північ від столиці добре відоме своєю історією й релігійними устоями, розмаїттям культурного життя й доброзичливою гостинністю. Вже стало доброю традицією проводити тут у кінці липня Міжнародний фестиваль культури. Ось і цього року з 29 до 31 липня Вац радо зустрічав численних гостей та учасників ХІХ Міжнародного фестивалю культури з інших країн – артистів, художників, майстрів народних промислів. У своєму вітанні на відкритті свята мер Фордош Аттіла наголосив, що піднесення ролі культури й піклування про культурне надбання є однією з важливих прерогативів майже тисячолітнього міста. Кожного року на фестиваль, окрім жителів самого Ваца, приїздить багато мешканців регіону та столиці, а також іноземні туристи. Активну участь у ньому завжди приймають самоврядування національних меншин, яких у місті п'ять, серед них – українське – на чолі з Христиною Шікк. Слід зазначити, що міська влада дійсно піклується про розвиток культурних традицій у місті, започатковує нові креативи, чим і привертає увагу до нього. Це – і Весняний фестиваль, і Осінній музичний фестиваль, і свято національних меншин, й численні ярмарки та конкурси. Такому спектру культурного життя можна повчитися й іншим.

Від вокзалу довга, старанно прибрана, вулиця веде до центру міста, де на головній площі 15 Березня встановлена велика сцена для виступів митців і самодіяльних колективів та завбачливо розставлено більше сотні стільчиків для бажаючих послухати музичну програму. Неподалік, у відомій місцевій галереї, 28 липня вже в четвертий раз відкрилася виставка художників – представників національних меншин міста. Українську меншину цього року представляв художник Владислав Найденов.

Ніби затамувавши подих, чекали на відвідувачів і давні вацівські церкви, і базиліка, щоб розкрити перед ними свої багатовікові таїни та насолодитися концертами духовної й класичної музики.

Від центру вулиця стрімко йде вниз до невеличкої площі з відомою багатьом альтанкою, від якої розпочинається придунайська набережна. Поруч також розташована концертна сцена для виступів молодіжних груп. А ще нижче, в прибережжі до самого Дунаю розлого розташувалися яскраві дитячі майданчики та атракціони. Тут три дні вирувало справжнє дитяче свято, незважаючи навіть на деяке погіршення погоди. Та головне на набережній це – вулиця традиційних народних ремесел, на якій по обидва боки розташувалися численні шатра майстрів та умільців. Угорська народна кераміка, порцелян з Голохази, придуйські та прибалатонські вина, різноманітні прикраси, виготовлені своїми руками, одяг, взуття, кондитерські вироби і т. п. З Трансільванії поважні газди привезли свою традиційну продукцію – кожухи, шапки, величезні білосніжні хутра, ліжники тощо. Чого тут тільки люди не покуштували й не надивилися, та трохи і повчилися щось корисне робити своїми руками. На то воно й майстер-класи, де майстри розкривають деякі прості й доступні для виконання прийоми роботи і свої секрети, а зацікавлені – діти й дорослі – стараються бути добрими учнями. В житті все знадобиться. Отож, майстри з різьби по дереву навчали виготовленню дерев'яного посуду, а гончарі – глиняного, майстри по роботі зі шкірою (кожем'яки) – виготовляти пояси та шити гаманці, ковалі – показували своє мистецтво (кожен бажаючий міг отримати ще гарячу підкову на щастя), художники – малювати, пекарі – пекти запашні й рум'яні кертеш-калачі на справжніх давніх угорських пекарських печах... Все це не можна описати – треба бачити самим! Приїздіть на цей фестиваль в наступному році.

Поруч виставок інших меншин була представлена і експозиція українських сувенірів та прикрас з каміння нашої майстрині з Будапешта Надії Музичук. Приємно що її оригінальні роботи привертали увагу відвідувачів фестивалю і користувалися популярністю. Тут же демонструвалася невелика добірка українських журналів та книг, які видає наше Товариство української культури в Угорщині.

У суботній програмі фестивалю на запрошення місцевого українського самоврядування виступив вже відомий у Ваці і в багатьох інших містах Угорщини Закарпатський народний хор під керівництвом Наталії Петій-Потапчук та хореографа Клари Балог. Виступ колективу хору у складі шістнадцяти чоловік розпочався піснею «Вас вітає Україна». Репертуар програми включав дев'ятнадцять номерів українських та угорських народних пісень й цікавих танцювальних композицій. Особливо сподобалися глядачам пісня «Ніч яка місячна» (слова Михайла Старицького, музика народна) у виконанні соліста Закарпатської філармонії Олександра Товта, український жартівливий танець «Ой кум до куми залицявся», угорський народний танець «Свято на винограднику», гуцульський танець «Вівчарик» та інші. Яскраві виступи українських артистів, жвава захоплююча музика не могли не сподобатися всім глядачам, які раз у раз нагороджували їх бурхливими оплесками. З відкритої сцени головної площі їх було чути далеко за її межами завдячуючи віртуозному музичному супроводу оркестру народних інструментів під керівництвом Михайла Бровді та концертмейстера Сергія Донця. На святі були присутні Голова Державного самоврядування українців Угорщини Ярослава Хортяні та представники українських самоврядувань з інших міст країни.