субота, 18 листопада 2017 рокуmagyar nyelvRSS

Українські переливи у Свиднику

29.06.2001, Наш кор..

Участь в Свидницькому міжнародному фестивалі української культури.

Кожного року, наприкінці червня, в Словаччині відбувається фестиваль української культури. Виступити на цьому фестивалі - неабияка честь, аджетуди запрошують найвідоміші художні колективи. Цього року, вперше за час існування фестивалю, був запрошений колектив з Угорщини, а саме наш співочий ансамбль"Берегині". Дівчата розуміли, що це неабияка відповідальність і честь виступити на такому престижному фестивалі, тому готувалися дуже сумлінно. І ось нарешті відїжджаємо. Настрій у всіх чудовий, адже хресна мама нашого ансамблю, Голова столичного органу самоврядування Катя Піллер потурбувалася і замовила для нас зручний мікроавтобус, а супроводжує нас в цій поїздці наш улюблений "спонсор" Юра Кравченко. Приїхали ми до Свидника , а там падає такий рясний дощ, що здається, він ніколи не скінчиться. Так нарешті і сталося, та незважаючи на непогоду глядачів зібралася сила-силенна. Ось тоді вже нам стало і справді страшно, як би не осоромитись, виступаючи серед таких уславлених колективів, відомих десятки років. Правда, що дощ падає на щастя, ми його навіть не помічали, коли вийшли на сцену та заспівали від усієї душі. Пісня наша сподобалась: зі сцени було видно, як глядачі нам підспівували. Напевне, гарно заспівали, тому що похвалу отримали досить конкретну. Одразу ж після виступу підійшов до нас один поважний чоловік, керівний самодіяльного хору, директор школи та й так гарно звернувся до нас: "Дівчата, як же гарно ви співали! Особливо, коли розійшлися на три голоси". А які ж файні то були жони! Такі добирані, як фасоля до фасолі". Пішов геть, за хвилину повернувшись з купою шоколадок для нас. Не кажу вже про нашого особистого "спонсора". Юра весь сяяв з гордощів і одразу повів нас пригощати з фразою, замовляйте, що забажаєте, я за все платю" Мали ми й культурно-ознайомчу програму. Побували в сканзені, послухали службу божу в старовинній сільській церкві на території сканзену. Відвідали ми і музей української історії та культури, що вважається одним з найбільших українських музеїв у світі.Шкода, часу було дуже мало на той музей, проте враження надзвичайне. Впало в око, до речі, скрізь пишеться русини -українці, ніякого роз'єднання один народ, одна нація, одна на всіх нас історія, якою можливо пишатися, та дякувати нашим предкам, що донесли її до нас.