пятниця, 28 квітня 2017 рокуmagyar nyelvRSS

2012 рік був багатий на події у роботі самоврядування українців міста Ніредьгази.

10.01.2013, Наш кор..

2012 рік був багатий на події у роботі самоврядування українців міста Ніредьгази. Про них часопису українців в Угорщині «Громада» докладніше розповіла заступник голови національного осередку українців Ніредьгази Юдіт Софілканич.

Рената Романюк: Які події  минулого року запам’яталися Вам найбільше?

Ю. С. Насамперед, дозвольте  привітати всіх читачів часопису «Громада» з Новим Роком і побажати здоров’я, щастя, успіхів та Божого Благословіння.

Стосовно подій минулого року хочеться, зокрема, розповісти про роботу нашої Недільної школи, у якій я маю щастя викладати українську мову для дітей з українських сімей, а також для всіх бажаючих. Сьогодні група налічує 19 учнів. Умовно вона ділиться на три підгрупи: старшу з шести учнів, середню з дев’яти школярів, а також молодшу, у якій наразі займається четверо діточок дошкільного віку, котрі тільки готуються до справжнього, програмного навчання у Недільній школі.

У лютому 2012 року ми відзначили п’ятилітню дату із нагоди заснування нашої Недільної школи. Цю подію ми святкували коло величезного торта. (Фото 1.)

Окрім цього, радісною новиною у Недільній школі стало й те, що четверо наших учнів (Тімеа Матьовка, Корнелія Телецкі, Федір Ісаак і Крістіна Белей) у травні екстерном склали випускні іспити з української мови вищого ступеня. Зараз до такого екзамену готується інший наш вихованець, Ленард Рогаль. (Фото 2.)

Р. Р. Чи беруть участь у роботі самоврядування українців міста Ніредьгаза учні Недільної школи?

Ю. С. Звичайно. Коли старшокласникам виповнюється по вісімнадцять літ, вони стають продовжувачами нашої роботи у самоврядуванні. При кожній нагоді вони є активними учасниками у всіх заходах муніципальних органів влади нашого міста, таких як покладання вінків і квітів до пам’ятників з нагоди державних свят і ювілеїв, культурних програм тощо. (Фото 3.)

Р. Р. Великий резонанс у нашому місті і навіть на Закарпатті  минулого року викликала подія з нагоди встановлення та освячення меморіальної дошки на честь греко‑католицького єпископа  і  мученика віри о. Петра Павла Ороса. Чим можна пояснити таку увагу до цієї особи?

Ю. С. Про цю визначну подію у житті нашої громади хочеться розповісти дещо детальніше. На початку минулого року з нагоди Різдва Христового я отримала у подарунок книгу, написану відомим священиком Ласлом Пушкашем про життя греко‑католицького єпископа-мученика о. Петра Павла Ороса. Описані у ній події справили велике враження як на мене, так і на всіх членів нашого національного осередку. Тому ми вирішили встановити меморіальну дошку у селі Бірі, де народився таємно висвячений греко‑католицький єпископ, вважаючи, що такий почин буде гідним проявом пошани до людини, яка понад усе любила Бога і служила людям  незалежно від їхньої національної приналежності. Наш задум підтримав і благословив чинний греко‑католицький єпископ Гайдудорозької єпархії Філіп Кочіш. Спочатку був створений ескіз меморіальної дошки розміром 120х50 см і складений текст посвяти. А згодом з’явилася думка запропонувати голові Русинського Самоврядування Ніредьгази Марті Варзі приєднатися до цієї благородної справи. Результат нашої плідної співпраці свідчить сам за себе: у серпні 2012 року меморіальну дошку на честь єпископа-мученика Петра Павла Ороса було встановлено на фасаді греко‑католицької церкви у селі Бірі області Саболч-Сатмар-Береґ. На мармуровій плиті золотими буквами викарбувано трьома мовами (угорською, українською і русинською)  наступний напис:

«Таких бо Царство Боже (МК 10,14).

У пам’ять про життя та мученицьку смерть тайно висвяченого єпископа слуги Божого Петра Ороса (1917–1953)»

У рамках святкової літургії, проведеної ставрофорним протоєреєм Ласлом Пушкашем та священиком Іштваном Надьєм, дошку було урочисто відкрито і освячено. На празник прибуло багато гостей із різних міст, а також зійшлося чимало мешканців села Бірі. Завдяки пароху сільської церкви о. Іштвану Надю, ця знаменна подія завершилася святковим прийняттям. (Фото 4, 5.)

Р. Р. Чи не викликав, на Вашу думку, яких-небудь суперечок той факт, що Ви запросили до співпраці Русинське Самоврядування?

Ю. С. Ні, жодних суперечок не було. Адже єпископ, про вшанування пам’яті якого йдеться, був вірним служителем Божим, докладав всіх зусиль в інтересах греко‑католицьких вірників, належав їм по духу і за них віддав своє життя, не поділяючи їх за національністю. Я вважаю, що жоден справжній християнин не буде використовувати подібні ситуації для суперечок, а радше навпаки, бо ж такі благородні справи завжди повинні лише об’єднувати людей. (Фото 6.)

Р. Р. Минулого, 2012 року, у Ніредьгазі відбулася ще одна цікава подія в громадському житті українців нашого міста. Розкажіть про неї, будь ласка.

Ю. С. Дійсно, за рішенням мерії Ніредьгази органам самоврядування національностей під офісні приміщення було виділено окремий будинок. У ньому шість ніредьгазьких національних представництв отримали по одній власній кімнаті, де можна створити відповідний інтер’єр. Крім того, у Домі національностей Ніредьгази знаходиться один великий зал почергового використання для урочистих подій. Будинок знаходиться на фінансовому балансі міського муніципалітету. Таким чином, ми маємо можливість проводити свої заходи, не турбуючись про сплату оренди за приміщення, як практикувалося досі. Це значна і дуже позитивна подія у житті не тільки української, а й інших національностей нашого міста. (Фото 7, 8.)

Р. Р. Недільна українська школа також діє у цьому приміщенні?

Ю. С. Ні, наша школа має свій клас у будівлі Греко‑католицького Іституту Теолоґії. З першого ж дня від заснування Недільної школи учні займаються у приміщенні цього чудового закладу. Ректорат інституту всіляко підтримує нашу роботу. Учні Недільної школи отримали можливість познайомитися з життям і метою цього навчального закладу, мають змогу відвідувати виставки, які часто проводяться у холі інституту. Окрім цього, ми можемо відвідувати капличку, яка знаходиться тут, і любуватися чудовими фресками та іконами, що прикрашають її стіни. Хочеться зазначити, що жодної орендної плати заклад від нас не вимагає, за що висловлюємо окрему подяку керівництву інституту. (Фото 9, 10.)

Р. Р. Пані Юдіт, які заходи протягом минулого року проводилися Самоврядуванням виключно для членів ніредьгазької української громади?

Ю. С. Ми у лютому святкували Карнавал перед Великоднім постом, влітку День Незалежності України, а 20 серпня у Будапешті відзначали день Святого Іштвана, засновника і першого християнського монарха Угорської держави. Члени нашої української громади  отримали величезну насолоду, відвідавши чудовий концерт Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України імені Павла Вірського, який під час свого європейського турне виступив у Ніредьгазі. (Фото 11, 12.)

Р. Р. Повертаючись до роботи Недільної школи, хотіла поцікавитися, що, на Ваш погляд, служить стимулом у вивченні української мови у колі дітей та їх батьків?

Ю. С. Передусім – це можливість спілкування з родичами, друзями і знайомими, які живуть в Україні, а по-друге, велика заохочувальна робота з боку таких організацій, як Державне Самоврядування Українців Угорщини, Товариство Української Культури в Угорщині та Генеральне консульства України в Ніредьгазі.

Вже стало традицією, що учні нашої Недільної школи щороку беруть участь у Всеугорському конкурсі художнього читання «Джерело», який проводиться у Будапешті. Восени 2012 року, як і в усі минулі роки, вони досягли успішних результатів у різних вікових категоріях, а саме: Тімеа Сатмарі (17 років) – І місце, Ленард Рогаль (17 років) – ІІ місце і Тімеа Матьовка (17 років) – ІІІ місце у категорії старшокласників; Барбара Суперак (14 років) – І місце і Даніел Барковці (14 років) – ІІ місце у категорії середнього шкільного віку; Галина Коваленко зайняла ІІІ місце у категорії дорослих. (Фото 13.)

Учні нашої Недільної школи часто відпочивають і навчаються у мовному таборі для української молоді, який щороку проводиться Державним Самоврядуванням Українців Угорщини почергово у чудових курортних куточках країни на березі озера Балатон. (Фото 14.)

Члени нашої ніредьгазької громади українців черговий раз взяли участь в урочистій ході і покладанні вінків до меморіального знаку жертвам Голодомору в Будапешті, а також в організованій з цієї нагоди Панахиді і концерті-реквіємі, де виступив Камерний оркестр Закарпатської обласної філармонії. (Фото 15.)

Не можемо не згадати, що дбайливим опікуном нашої Недільної школи є Генеральне консульство України в Ніредьгазі. Генеральний консул пан Сергій Бородєнков є частим гостем на заняттях і святкових заходах, які проводяться тут. Крім того, вже стало традицією святкувати день Св. Миколая 19 грудня у приміщенні Генерального консульства, куди запрошуються наші учні, їхні батьки та інші члени нашої громади на святковий прийом, дружню бесіду і, звичайно, вручення подарунків з України. Пан Генеральний консул та його дружина пані Лариса особисто знайомі з кожним учнем і його батьками, разом з якими вони завжди щиро радіють досягнутим успіхам у навчанні і всіма наявними можливостями заохочують і підтримують їх у вивченні української мови. Приміщення Генерального консульства України у Ніредьгазі є тим острівцем нашої держави Україна в Угорщині, де всі українці, які мешкають тут, можуть відчути подих української культури і історії. (Фото 16, 17, 18.)

Р. Р. Новий рік тільки розпочавс. Гадаю, що самоврядування українців у Ніредьгазі продовжуватиме свою діяльність у тому ж дусі, для чого бажаю Вам здоров’я і творчої наснаги. А на завершення нашої бесіди хочеться спитати, якими уявляються  майбутні плани і цілі українців Ніредьгази?

Ю. С. Дякую за щирі побажання. Звичайно, самоврядування буде й надалі працювати на благо всієї української громади не тільки Ніредьгази, а й Угорщини назагал. Вже існують і конкретні задуми, однак говорити про них ще зарано. Обіцяю, що ми вчасно будемо повідомляти про наші поточні заходи як членів української спільноти в Угорщині, так і шановних читачів часопису «Громада». А щодо цілей, то можу сказати, що головною метою організації є надання можливостей українцям нашого регіону підтримувати і розвивати свою культуру, рідну мову, звичаї і традиції.

Бесіду підготувала Рената РОМАНЮК,

лектор кафедри української і русинської філології

Ніредьгазької Вищої Школи

м. Ніредьгаза