понеділок, 23 жовтня 2017 рокуmagyar nyelvRSS

16 ДНІВ ВРАЖЕНЬ

16.04.2014, Наш кор..

З 13 по 28 березня 2014 року в Сеґедському університеті гостювали студенти-філологи з Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. Вже традиційно вони перебували тут на практиці: робили презентації про сучасні події в Україні, про Тараса Шевченка, відвідували та проводили заняття, а також спілкувалися з угорськими студентами-україністами. В Угорщині вони були вперше і про свої враження написали нижче.

Сонячна Угорщина. Чарівний край з цікавими звичаями, мовою, що не схожа на жодну європейську, і людьми. Такими ж, як і ми, але з власною іскринкою, своєрідною ментальністю і національною самосвідомістю; людьми, які справді знають свою історію і пишаються нею, які бережуть свою культуру і національну спадщину. Так коротко можна сказати про Угорщину. Якщо й можна описати одним словом столицю Будапешт, то це слово «велич». А словом «спокій» можна охарактеризувати чудове місто Сеґед. Але, якщо сказати лише це – значить не сказати нічого. Враження про країну доповнюються з кожним днем перебування в ній.

16 днів в оточенні іншого світогляду змінюють власний. 16 днів в Сеґеді значно змінили і мої погляди на світ. Правду кажуть, що лише в порівнянні пізнається істина, і лише деінде починаєш по-справжньому цінувати те, що маєш. Угорщина прийняла нас сонячними обіймами, цвітом магнолій і абрикосів. Багато чим вразила, багато чому навчила. Вразила красою міст, гармонійністю архітектури, надзвичайно смачними солодощами і системою освіти. А навчила нас Угорщина по-іншому сприймати багато речей, бачити переваги і недоліки нашої країни, і ще більше цінувати і берегти те, що ми маємо, свою Батьківщину. Особливо яскравий слід в пам’яті залишив Сеґед. Місто над Тисою. Невеличке, тихе, зелене, квітуче, затишне, самодостатнє, свіже і весняне. Місто, яке дало змогу відкрити новий світ, яке викликало непереборне бажання повернутися в Угорщину знову. І знову, неодмінно, завітати в Сеґед … Пройтися охайними тротуарами, помилуватись оригінальними скульптурами, посидіти в затінку кленів в парку, пригоститися морозивом в цукразді, знову застигнути на місці під враженням надзвичайної краси Соборної площі і самого собору, заглянути в зоопарк і привітатись з пінгвінами, як зі старими знайомими, чи поїхати в Опустасер і ще раз здивуватись півторатисячорічному дереву… а потім, ввечері, після такого насиченого дня, зануритись в купальні і помріяти. Це були 16 днів емоцій, вражень, ідей, знань, пройдених кілометрів і випитого чаю. Це були 16 днів нової культури. 16 днів щастя.

Будапешт. Лише за один день у цьому місті вражень більше, аніж часом за декілька місяців. Будапешт дуже старе місто і, відповідно, має свою історію. Між двома частинами міста пролягає річка Дунай. Західна частина міста Буда нас одразу полонила. На цій частині розміщений Будайський палац, безліч старих статуй, Рибацька башня, з якої надзвичайно красивий краєвид на східний берег Дунаю, де знаходиться інша частина міста – Пешт. Сполучає дві частини монументальний ланцюговий міст Сечені. У східній частині міста розташовані угорський парламент, Базиліка (собор), оперний театр. Але найбільш захопливою була площа Героїв. Зрештою не так сама площа, як музей образотворчих мистецтв, що знаходиться поблизу. Експозиції музею викликали такі відчуття, немовби поряд настільки щось вагоме, що лише побачивши на власні очі можна усвідомити цю велич. Дякуючи щасливому збігові нам вдалося побачити й спеціальну виставку Рафаеля і насолодитися оригіналами його робіт.

Можна ще і ще говорити про те, що ми побачили за ці 16 днів. Але найкраще – це взяти квитки і поїхати туди знову.

Алла Костовська, Наталя Гілінська