вівторок, 26 вересня 2017 рокуmagyar nyelvRSS

Вшанування 201-ї річниці від дня народження Т. Шевченка

21.03.2015, Віра Дячок.

Video:

21 березня 2015 р. за підтримки Державного самоврядування українців Угорщини, Столичного самоврядування українців та Товариства української культури в Угорщині у Будапешті відзначено 201-у річницю від дня народження Тараса Шевченка.

За українським звичаєм, вшанування пам’яті Великого Кобзаря почалося зі Святої Літургії у греко-католицькій церкві св. Флоріана, що знаходиться у ІІ районі Будапешта, на правому березі Дунаю. Як сказав під час проповіді о. Дам’ян, ми прийшли до церкви для того, щоб спільно помолитися, відчути дух Великої Людини, Кобзаря, Пророка; запозичити його мудрість. “Тарас Шевченко подібно, як і Христос, ‒ наголосив о. Дам’ян, ‒ каже не заздрити, а пізнавати любов, Божу любов. І ми зараз вчимося любити свою Батьківщину. І ця любов має бути правдивою, спасати і єднати нас”. Подібно, як Мойсей нам залишив Заповіді Життя, Тарас Шевченко пише у вірші “Три літа” (1845 р.): “Не завидуй багатому, ... не завидуй могучому, ... не завидуй і славному, ... Не завидуй же нікому, Дивись кругом себе...”

Після закінчення Святої Літургії представники української громади в Угорщині та гості відправилися на площу Тараса Шевченка, де о. Дам’ян відслужив заупокійну панахиду.

Юрій Кравченко, голова Державного самоврядування українців Угорщини, першим виголосив промову. У ній йшлося про те, що 21 березня 2015 року світова громадськість 15-й рік поспіль святкує День поезії. А ми, українці Угорщини, в цей день вшановуємо пам’ять поета світового рівня, українського пророка, Тараса Шевченка. Ю. Кравченко подякував усім, хто зібрався на площі біля пам’ятника ‒ «у тому місці, яке згуртовує нас, українців Угорщини; біля постаменту тієї людини, яка писала: “Обніміться ж, брати мої, Молю вас, благаю!”»

Ярослава Хортяні, голова Європейського конгресу українців та Товариства української культури в Угорщині, у своєму виступі також подякувала присутнім за те, що “з року в рік приходять сюди покласти квіти, і зараз не забувають про Україну...». «Думайте про Шевченка, вчіть українську мову, “і чужого научайтесь й свого не цурайтесь”, ‒ словами Т. Шевченка звернулася Я. Хортяні до усіх присутніх. ‒ У ці важкі часи для України будьмо з нею. Прошу пам’ятати, що Чорний Орел над Україною скоро зникне, а Україна засяє в сім’ї Європейських народів, ‒ продовжувала дальше Я. Хортяні, ‒ того хотів Шевченко, і це маємо зробити ми!”.

Основною думкою виступу першого радника Посольства України в Угорщині, Андрія Лупака, було: “Кредо Т. Шевченка – возвеличувати українців і своїм словом їх захищати. Хтось бореться зброєю, а для когось зброя – це слово. До останніх відноситься і Т.Шевченко, слова якого настільки глибокі, що проймають до глибини душі і є актуальними й сьогодні”.

Сильне враження на присутніх заходу справило виконання “Заповіту” Т. Шевченка українською та угорською мовами, який озвучили Олександра Корманьош та Роберт Гараї, відповідно, та музичного виконання “Заповіту” бандуристками Івано-Франківського Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника – професором Віолеттою Дутчак та аспіранткою Наталією Савчук.

Відтак, схилили голови та поклали вінки і квіти невмирущому Сину України почесні гості свята, серед яких, зокрема, були герцог Антал Естергазі з дружиною, Почесний консул Угорщини в Івано-Франківську, голова фонду «Відродження Прикарпаття» Василь Вишиванюк, дипломати Посольства України в Угорщині, члени місцевих самоврядувань українців м. Будапешт та інших міст Угорщини, а також усі бажаючі.

Переїхавши на лівий берег р. Дунай, у концертному залі Столичного самоврядування, о 16 год. “Заповітом” Т. Шевченка розпочалося святкове концертне дійство. Ведучі свята, Вікторія Штефуца угорською і Уляна Княгинецька українською мовою протягом двох годин представляли нові номери концертної програми.

Спочатку перед присутніми виступив Ю. Кравченко. Він зазначив: “Шевченківські дні українці Угорщини почали відзначати ще з 1991 р. І ці дні – це дійсно свято, адже ми святкуємо день народження нашого Пророка. Чому Пророка? Тому, що він закодував у своїх віршах майбутнє України. І послання Шевченка проявилися для нас на Майдані. Згадаймо вірш Пророка “Кавказ”. І перенесімося у морозяні дні 2014 р., коли хлопець з Кавказу за кілька днів до смерті цитує: “Борітеся, поборете. Вам Бог помагає”.

Словами Т. Шевченка з закликом відстояти свою землю, свою мову, свою історію і майбутнє звернулася до присутніх українців також і Я. Хортяні. “Не буде України – не буде Європи”, – продовжила п. Ярослава, направляючи свій погляд на угорців, які були присутні на заході.

Глибокі пізнавальні думки виклав у своєму виступі Тимчасовий повірений у справах України в Угорщині Михайло Юнгер. Його виступ можна поділити і коротко викласти у чотирьох частинах.

Лейтмотивом першої частини була думка, що місяць березень багатий на народження “людей слова” в Україні. У березні народилися М. Рильський, М. Вербицький, Ліна Костенко і, звісно ж, Т. Шевченко.

У другій частині прозвучала розповідь про “вірш, який написав у формі скульптури Є.Микитюк. І цей вірш можна прочитати на площі Т. Шевченка в Будапешті”. Дана частина виступу М. Юнгера – про історію встановлення пам’ятника.

Третя частина виступу – чому Т. Шевченка ми називаємо Пророком. “Заповіт” Т. Шевченко написав у молодому віці, у 31 рік, без вищої освіти. Що ж заклав у цьому вірші поет? Його смерть має стати поштовхом звільнення України від величезної Росії. І, зверніть увагу, ці слова написано ще до європейських революцій 1848-1849 рр. (т.зв. «Весни народів»), ще до “Апостола” Шандора Петефі (1848 р.). “Тарас Шевченко не те, що закодував історію України, – каже М. Юнгер, – він її бачив, передбачав.”

І четверта частина – це накази Т. Шевченка: любіть Україну, будьте собою, єднайтеся, все простіть.

Після дорослих та поважних доповідачів на сцену вийшли вихованці Недільної школи, які під керівництвом Вікторії Бернат та Марії Втерковської підготували віршовану та пісенну програму. Музичну частину вечора продовжив Степан Бойчук, заспівавши в супроводі бандури музичний твір “Взяв би я бандуру” та Роман Меденці (вокал) в супроводі Ференца Берната (гітара) – пісня на слова Т.Шевченка “Така її доля” та «Дивлюсь я на небо» на слова Михайла Петренка. Бандуристки Віолетта Дутчак та Наталія Савчук виконали пісні на слова Шевченка “Гиля-гиля, сиві гуси”, “Ой три шляхи широкії”, “Нащо мені чорні брови”, “Зоре моя вечірняя”, «Бандуристе, орле сизий» та багато інших. Поміж музичними композиціями звучали вірші Т. Шевченка українською та в перекладі на угорську мову – зокрема уривки з поеми «Кавказ» та вірша «І мертвим, і живим…» – у виконанні акторів Олександри Корманьош та Роберта Гараї. І на завершення концерту весь зал, а варто сказати, що він був переповнений глядачами, стоячи заспівав “Реве та стогне Дніпр широкий”.

Після концертної програми усі бажаючі могли купити сувеніри, які виготовили матусі з дітьми, учасники гуртка української традиції “Калина червона” (м. Будапешт), яку веде Вікторія Петровська. Гроші, виручені з продажу сувенірів, а це: 28 000 фор., 5 євро, 1000 грн., підуть на допомогу пораненим бійцям АТО. Ініціатором ідеї виготовлення сувенірів для допомоги військовим виступила Галина Шевчук.

Ще довго після завершення Шевченківського концерту не розходилися люди. Українці, які з’їхалися з усіх частин Угорщини та гості з України мали про що поговорити. Адже ми – як птахи, що весною повернулися у коло рідні і чекаємо зустрічі, хочемо поділитися своїми переживаннями. Тому велика подяка всім, хто організував Шевченківське свято і згуртував навколо нього українців. Окрема вдячність – Почесному консульству Угорщини в м.Івано-Франківську, благодійній організації "Фонд «Відродження Прикарпаття»" та Прикарпатському Національному Університету ім. Василя Стефаника за фінансову і організаційну підтримку в організації Шевченківського концерту в Будапешті.