неділля, 24 вересня 2017 рокуmagyar nyelvRSS

Українська "Маланка" та угорський «Disznótor»

16.01.2016, Наш кор..

16 січня Державне самоврядування українців Угорщини організувало для українських депутатів відзначення Нового року за старим стилем. Президент Державного самоврядування Юрій Кравченко організацією цього свята хотів подякувати депутатам самоврядування та своїм співробітникам за їхню роботу протягом минулого року та активну підтримку всіх заходів і починань, тому від себе особисто він подарував до святкового столу спеціально для цієї нагоди відгодованого кабана. Виготовленням м’ясних виробів з нього впродовж всього святкового вечора займалися професійні м’ясники. Свято проходило в містечку Гевеш, що знаходиться 120 кілометрів від Будапешта, а прийняли українців до себе, забезпечили зручним приміщенням та допомогою гостинні господарі – місцевий бізнесмен-сільгоспвиробник Чаба Бешеньєї зі своїми бізнес-партнерами, друзями та односельцями. І оскільки в Угорщині традиційний забій свині і виготовлення м’ясних виробів – так званий «Disznótor» – одна з найпоширеніших традицій, яка звичайно збирає найбільше учасників, то в результаті цей захід перетворився на спільне українсько-угорське свято.

На ньому можна було не лише побачити, як вправно різники – «гентеші» ріжуть свиней, а й як готують, смажать, вудять ковбаси і шпондер, топлять шкварки. Усе це можна відразу скуштувати, бо слинка тече і втриматися важко… Угорські майстри у свої вироби додають велику порцію червоного перцю та інших гострих приправ. А з крові і потрухів роблять ковбасу з рисом. Це – кров’янка, яку в Угорщині називають «гурка».

Українська частина свята розпочалася традиційною колядою, з якою увійшли до гостинної зали члени українського самоврядування. На гостей вже чекали прибрані столи із запашним свіжосмаженим м’ясом та місцевою палінкою, настояною на різноманітних фруктах – черешнева, виноградна, абрикосова, з зелених яблук і т.д.

Свято Маланки відвідав також Почесний консул Угорщини в Івано-Франківську Василь Вишиванюк, який спеціально привіз з собою також і українського м’ясника, щоб присутні мали можливість скуштувати і традиційних українських м’ясних виробів, а також українського борщу.

Ну а далі розпочалися пісні і танці, як під українські мелодії, так і під угорські. Музичний супровід свята забезпечував вокально-інструментальний ансамбль з Берегова «Інтеграл». Від звучання запальних танцювальних мелодій ніхто не міг всидіти на місці. Так що танці і пісні продовжувалися фактично зранку і до самого вечора. І це було дійсно живим, невимушеним єднанням, переплетенням двох культур – української і угорської, найкращим методом взаємопізнання та взаємозбагачення.

Ось декілька вражень від учасників свята.

Шікк Христина: «Дуже добре було, прекрасно себе почували. Дуже гостинно зустріли нас місцеві жителі, відчувалося, ніби ми в колі старих друзів. Компанія була просто прекрасною. Гарна музика, українські та угорські пісні і танці. До речі, дуже сподобались угорцям українські пісні. Особливо пісня «Смерека», яку навіть намагалися підспівувати. Організатор вечора Юра Кравченко доклав максимальних зусиль, щоб вечір пройшов на висоті, і це йому вдалося на сто відсотків. Якщо б прийшлося оцінювати по десятибальній шкалі, то я б дала 10 з плюсом. Я думаю, що всі були дуже задоволені. Дуже дякуємо також господарю приймаючої сторони – Чабі, який зі свого боку гостинно надав нам приміщення та забезпечив всім необхідним, ще й підключив до організації свята своїх працівників і односельців. Та й сам підходив до кожного, пригощав різними смаколиками власного виробництва. Беручи до уваги такий успіх цього заходу, думаю, було б добре організовувати такі святкування регулярно, скажімо, раз в рік і для ширшого кола українців і угорців. Адже нічого не здружує більше, як спільні пісні, танці, ну і, звичайно, спільне застілля. Адже ми живемо в цій країні серед угорців, і нам потрібно таким чином залучати до нашого кола більше угорців, більше організовувати спільних заходів, і таким чином також ознайомлювати людей і привносити частку своєї культури в загальну скарбницю і зміцнювати добросусідські стосунки між двома народами. Під час безпосереднього спілкування з простими угорцями вони краще починають розуміти наш менталітет, нашу культуру, танці, співи, і це є набагато дієвішими, ніж перегляд концертного виступу якогось українського колективу на сцені. Тому треба налагоджувати побільше безпосередніх контактів з угорцями, і тоді вони будуть бачити і краще сприймають нашу культуру.»

Сабо Ярослава: «Я переповнена враженнями і задоволена на 200 відсотків. На мою думку, такі чудові вечори потрібно робити частіше, хоча б раз в пів року, адже на таких заходах ми відпочиваємо не тільки фізично і духовно, але й знайомимося з хорошими людьми, ділимося з угорцями своєю культурою і переймаємо їхню. І коли це відбувається не на офіційному рівні, а на побутовому, в безпосередньому контакті між людьми, то це взаємозбагачення є дуже дієвим. На вечорі мене, власне, дуже вразило дружнє, гостинне ставлення місцевих угорців – настільки вони були простими і щирими, настільки цікавилися нашою культурою. Ще було дуже приємним, наскільки гарно було організоване прийняття, обслуга – ошатні столи, місцеві жіночки слідкували, чи всім всього вистачає, а мужчини пропонували вишукані напої.

І ще одне незабутнє враження залишилось від того, коли господар свята Бешенєї Чаба, який приймав нас у себе, підішов до нашого ансамблю і попросив, щоб виконали гімн України – бо вважав, що він цього вечора мусить прозвучати. Такий жест від угорця звичайно не може на схвилювати.

Так що моє побажання – добре б запровадити традицію українсько-угорського балу, хоча б раз в пів року, де ми могли б всі разом зустрічатися і підтримувати дружні добросусідські стосунки.»

В підтвердження цих слів хочеться навести фразу почесного голови угорського товариства «Зіркове село» («Csillagfalú») Сийкей Чаба: «Ми, угорці, гордимося, що українці, які проживають в Угорщині, взяли нас до свого кола, ми повинні вчитися цієї простоти і дружби, і ми завжди з великим задоволенням приходимо на їхні культурні вечори і зустрічі».