субота, 18 листопада 2017 рокуmagyar nyelvRSS

Відзначення 20-ї річниці Дня прийняття Конституції України

24.06.2016, Віра Дячок.

З нагоди 20-ї річниці прийняття Верховною Радою Конституції України у Будапешті відбулися загальноукраїнські заходи.

Урочистості пройшли у Центрі української культури 24 червня.

Захід відкрив голова Державного самоврядування українців Угорщини Юрій Кравченко: “Разом з усім українським народом ми святкуємо День Конституції України. Мусимо пам’ятати, що ми, українці, маємо давню історію, і були демократичним народом споконвіків. В той час, як у країнах Європи ще був феодальний лад, на території України вже була козацька вольниця у формі демократії. І в 1710 р. у нас вже була прийнята перша Конституція”.

Далі Юрій Кравченко передав слово представнику української меншини в угорському Парламенті, голові Європейського конгресу українців та першому заступнику президента Світового конгресу українців Ярославі Хортяні, яка в свою чергу привітала присутніх на заході представників українського Посольства, бійців АТО, українських митців та усіх присутніх. У своїй промові пані Ярослава сказала, зокрема, наступне:

“В 1996 році Україна нарешті дочекалася до своєї Конституції, бо до того часу, за майже 5 років незалежності, жила за старою радянською конституцією. Наскільки мені відомо, Леонід Кучма, коли давав присягу Президента України, а давав він її ще при радянській конституції, рукою відхилив її, ніби даючи знати, що за його каденції нарешті буде прийнята нова, українська конституція. А коли вже була готова наша конституція, і йому дали підписати розділ президента, – Леонід Кучма сказав, що це не тільки один розділ його. І підписався на титульній сторінці, чим показав, що він відповідає не тільки за своє слово, а за всю конституцію.

Щороку спільно з посольством України ми вшановуємо День Конституції України. Але чи всі знають, що прописано в ній? Які права забезпечує вона українському народові?

Як ми пам’ятаємо, один з президентів України, Віктор Янукович, скористався з того, що українці не знають і не відстоюють своїх конституційних прав, і посягнув на свободи свого народу, намагаючись діяти всупереч конституції.

Тому нам, усім українцям і в Україні, і за кордоном треба ще раз перечитати і знати, на що ми маємо право, і не допускати, щоб той, хто навіть демократичним шляхом прийшов до влади, не дотримувався Основного Закону”.

Після Ярослави Хортяні присутніх привітав Тимчасовий Повірений у справах України в Угорщині Михайло Юнгер та додав декілька думок до виступів Юрія Кравченка та Ярослави Хортяні, зокрема наступне: “Коли українцям часто повторюють сусіди, що наша мова штучна, утворена на основі російської, то мусимо пам’ятати, що конституція Пилипа Орлика 1710 року була написана двома мовами українською та латинською. Це ще один аргумент до того, що немає державності без мови. Українська мова має глибокі корені.

Щодо новітніх часів, то хочу додати, що важкий час пройшов наш народ. Та, радянська конституція, за якої жив дехто з присутніх тут, не відповідала інтересам українського народу. У 1996 році з’явилась українська національна конституція. У ній вперше з’явилося посилання на Бога. Це – важливо, бо наш народ віруючий. Не може бути згадки про порядок у державі без Бога. Згодом, у 2010 році, як згадала пані Ярослава, президент Янукович все зробив для того, щоб положення конституції “взяти в свої руки”. Це був перший і рішучий крок з його боку до узурпації влади. Це покликало наш народ на Майдан, до зміни влади і 21 лютого 2014 року до відновлення деяких положень Конституції. У березні 2015 року президент Порошенко створив конституційну комісію, яка має продовжити роботу над формуванням подальших засад європейської конституції України, яка покликана допомогти Україні стати членом Європейського Союзу.

Згоден з пані Ярославою, що варто перегорнути сторінки Конституції. Єдине, що мусимо пам’ятати, що є закони прямої дії (наприклад конституція), а є й багато підзаконних актів, в яких і криється отой “чорт або диявол”, який веде далі основні положення чи назустріч людям, чи не дуже назустріч. Тому будемо громадянами України, коли знатимемо свої права і обов’язки; коли все робитимемо для того, щоб вони виконувалися.

Я вклоняюся перед Вами, воїни України, які свято виконали свій обов’язок захищати свою батьківщину. Слава Вам, хлопці! Слава Україні!”

Опісля гості свята почули музичну програму у виконанні ансамблю “Українські мелодії” у складі Андраша та Уляни Зан (віолончель та скрипка) та співака Романа Меденці. У їх виконанні прозвучали пісні “Чом чом, чом земле моя” (сл. Віри Лебедової, муз. Дениса Січинського), “Як тебе не любити, Києве мій!” ( сл. Дмитра Луценка, муз. Ігора Шамо).

Другою великою частиною програми було відкриття виставки робіт української майстрині декоративно-прикладного мистецтва, члена Національної Спілки художників України та Національної Спілки дизайнерів України Інни Баричевої.

У 1983 році майстриня закінчила Вижницьке училище прикладного мистецтва на Буковині (Чернівецька обл., м. Вижниця), а в 1990-му стала випускницею Московського технологічного інституту (художній факультет, спеціалізація: художнє оформлення виробів текстильної та легкої промисловості).

З 1999 до 2007 року, викладаючи предмет “Основи композиції художнього ткацтва” студентам Вижницького коледжу декоративно-прикладного мистецтва ім. В. Ю. Шкрібляка, художниця постійно вдосконалювала і розвивала власні здібності й набуті професійні навички. І зараз вона є яскравим представником і справжнім майстром у галузі українського декоративно-прикладного мистецтва, працює в техніках: художнього ткацтва, гаряча емаль та олійний живопис.

Свої відчуття про відкриття виставки Інна Баричева описує так: “Мені приємно, що мене запросили. Державне самоврядування українців Угорщини через пана Юрія Кравченка допомогло в організації виставки, Центр української культури надав для цього приміщення. Для будь-якого митця, і для мене зокрема, дуже важливо бути почутим і побаченим (маю на увазі мої роботи). Всього привезти не змогла, оскільки тими роботами, які подані вашій увазі намагалася створити близьку для мене тему.

На запитання: що Вам більше подобається робити: малювати картини чи ткати гобелени? Інна Баричева відповіла так: “Моя спеціальність – ткацтво. Але перш, ніж приступити до роботи над гобеленом, я малюю картину. Останнім часом я більше малюю, аніж тчу. Напевне, це пов’язане з тим, що хочу висловитися, а бракує часу все встигнути”.

Після офіційної частини вечора присутні мали змогу розглянути роботи майстрині Інни Баричевої та поспілкуватися з присутніми на заході воїнами АТО, які зараз проходять реабілітацію у військовому госпіталі в м. Будапешт.