З великою скорботою повідомляємо, що відійшов у Вічність український художник та ілюстратор, багатолітній і активний член української громади в Угорщині Олександр Гембік.

Член спілки дизайнерів України, Спілки художників Угорщини та асоціації образотворчої спілки «Незалежний Угорський Салон», яка входить до міжнародної асоціації АІАП ЮНЕСКО, Олександр Гембік зробив великий творчий внесок у культурну скарбницю угорського українства.

Мистецька стежина, якою він пішов у своєму земному шляху, почалася ще у батьківській хаті на Волині, де ще хлопцем Олександр розмалював кольоровими фарбами білу стіну і перетворив її у яблуневий сад. Бог наділив його і іншими здібностями, як це часто буває з правдивими талантами – дійсно обдарована людина рясніє благословеннями. Та, мабуть, доля призначила Олександру творчій шлях. Тому, по закінченню медичного училища (де він вивчив досконало анатомію людини), і кількох років роботи фельдшером, обираючи між медичним та художнім вузами, Олександр Гембік обрав все ж таки навчання мистецькій графіці, ілюструванню, малярству, друкарській справі та оформленню книжок.

Після закінчення навчання у Львівській Академії друкарства ім. Івана Федорова Олександр приїхав до Луцька, де і почалася його творча діяльність. Маючи чудову фахову освіту, своє обдарування молодий художник розвинув у видавництві «Надстір’я», де працював художнім редактором. У вихідних даних книг, буклетів, плакатів, що виходили у 80-их роках, часто стояло прізвище Гембік. Силою свого самобутнього таланту він допомагав пробуджувати емоціії, спонукав до роздумів тих, кому призначені були ці видання. Свій безцінний досвід та професіоналізм він з часом втілив і на Угорській землі при оформленні збірок книг «Посланіє» Тараса Шевченка, «Сім струн» Лесі Українки, «Мальви на рушнику» Валентини Зінченко, «Пам’яті не винних жертв» Ярослави Хортяні (які були випущені Товариством Української культури в Угорщині.)

Однією з останніх робіт художника було створення близько двадцяти ілюстрацій до Міжнародного проекту «Дитяча українська казка XXI століття», з подальшим виходом книжки «Казковий дивосвіт». Ілюструючи казки художник на якийсь час перетворився на фантазера, який зміг щиро дивуватися, тонко відчувати, спостерігати і помічати, а також виразно розмовляти художньою мовою.

Пензлю Олександра Гембіка належать більше кількасот портретів, карикатур, пейзажів, натюрмортів у Європейських картинних галереях, державних і громадських установах, приватних колекціях. Він був активним учасником численних виставок, конкурсів, пленерів, бієнале та інших мистецьких подій, як в Україні та за її межами.

Боляче усвідомлювати, що його вже ніколи не буде поряд з нами, ми більше не побачимо його щирого погляду й теплої посмішки. Ми всі знали його не лише як митця, а й як щиру, товариську, добродушну людину.

Він був Людиною з великої букви, Митцем від Бога.

Нехай Господь прийме його душу у свої лагідні обійми.

Світла й вічна йому пам’ять і щирі співчуття родині.