26 січня 2024 року Центр української культури та документації відкрив персональну виставку українського художника, члена Національної спілки художників України Петра Пуги.

З першого погляду всіх відвідувачів зачарувало живе дихання картин, їх емоційність, оригінальність написання. На виставці були представлені пейзажі, натюрморти, портрети автора, і кожен хто побував на заході мав можливість вибрати свій улюблений жанр. Одні дивувалися тонкощами портретного жанру, інші любувалися пейзажами різних куточків Карпатських гір, водограїв, озер, а декому передалося відчуття захоплення художником мікрокосмом гуцульського обійстя. Атмосфера, яку створили своїм внутрішнім сяйвом картини митця давала неповторні відчуття піднесення та захвату.

Важливим доповненням до виставки стала презентація настінного календаря, в основу якого лягли художні полотна митця. Дизайн календаря виконала українська художниця Корнелія Коляджин Kornelia Kolyadzhyn. Для реалізації проєкту було обрано 13 фоторгафій найкращих картин Петра, кожна з яких неповторна. Завершальним акцентом виставки стала можливість отримати календар з підписом автора – Петра Пуги, що залишило приємний, теплий спогад про виставку.

Ділимося з вами найкращими моментами з презентації, які зафіксувала для нас на фотографіях Наталія Чюрі.

ДЛЯ ДОВІДКИ:

Петро Пуга – один із тих мистців, кому поталанило навчатися у Великих майстрів, творців закарпатської школи живопису, котрі звільнилися від впливу угорського та чеського мистецтва і випрацювали свій напрямок на ґрунті духовної та матеріальної культури рідного краю.

Закарпатська школа живопису – це живописна традиція, що сформувалася на Закарпатті у 1920-50-х рр. на засадах західноєвропейського малярства початку ХХ ст. з одного боку та естетики народного мистецтва регіону – з іншого.

Закарпатська школа живопису, як самобутнє художнє явище, почала формуватися в 1920-х роках, у час коли в мистецтві багатьох країн тривав процес творення і зміцнення національних художніх шкіл, з характерним для них розмаїттям течій та напрямків.

Поштовхом до нового розуміння ролі й місця закарпатського мистецтва стала виставка «Побут і мистецтво Підкарпатської Русі», організована у Празі у 1924 р. У цей час, під назвою Підкарпатська Русь, Закарпаття входило до складу Чехословаччини, президент якої Томаш Масарик та уряд сприяли національному відродженню українців Закарпаття, зокрема розвиткові культури та освіти. Виставка справила надзвичайне враження як на чеську інтелігенцію, так і на самих закарпатських художників. Край, який досі вважали соціально і культурно відсталим, несподівано відкрився в живій різноманітності особливої краси своєї природи і мистецтва.

Поява феномену закарпатської школи, нині одного з найвідоміших мистецьких осередків в Україні та за її межами, безпосередньо пов’язана з іменами випускників Будапештської академії мистецтв Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі. Художні виставки, які вони організовували, їхня педагогічна діяльність в Ужгородській учительській семінарії й гімназії, мистецтвознавчі статті – усе це стало основою для створення на Закарпатті українського спеціалізованого мистецького навчального закладу.

Саме завдяки їхнім зусиллям 1927 року постала Ужгородська публічна школа рисунка; а згодом, у 1931 році, було засновано «Товариство діячів образотворчих мистецтв Підкарпатської Русі», яке об’єднало кілька десятків художників.