Про виклики та проблеми, з якими стикається шкільний вчитель під час викладання української мови в іноземному середовищі і про те, чим відрізняється викладання української мови в Україні та за її межами, розповідає Зоя Кунцевська – вчитель української мови в Недільній школі при Державному самоврядуванні українців Угорщини

Викладання української мови в іноземному середовищі – річ непроста, адже зазвичай в Недільній школі займаються діти різного віку і далеко не з однаковим рівнем знання української мови. При цьому навчальні матеріали мають задовольняти всіх – бути зрозумілими для наймолодших дітей і в той же час цікавими і для старших учнів. Учителю потрібно наперед передбачити всі можливі труднощі в організації кожного конкретного заняття, включно зі ситуаціями, коли частини дітей немає чи коли на заняття приходять діти, які не були на попередньому занятті чи кількох заняттях. Значно ускладнюють процес навчання часові проміжки між заняттями. Цілком зрозуміло, що за тиждень діти можуть чогось і не згадати, особливо, якщо в їхніх сім’ях не спілкуються українською мовою щодня. Через це навчальний процес протікає відносно повільно.

Зоя Кунцевська – вчитель україн­ської мови в Недільній школі при Державному самоврядуванні українців Угорщини розповідає:

– На заняттях української мови в Недільній школі при Державному самоврядуванні українців Угорщини учні знайомляться з українською мовою, опановують навички спілкування та письма, вивчають творчість видатних українських письменників і поетів. Загалом, викладання української мови в умовах іншомовного середовища потребує неабияких зусиль, адже в нашій Недільній школі займаються дітки різного віку, від 7 до 15 років, а отже необхідно враховувати вікові особливості всіх. Обсяг роботи з підготовки до подібних занять вимагає значних затрат часу і хороших педагогічних навичок, оскільки діти дуже різні. Як свідчать мої спостереження, оволодіння українською мовою учнями школи дуже залежить від конкретних соціальних умов, наявності україномовного оточення, мовної практики поза школою, мови спілкування в родині, це все необхідно враховувати.

Серед проблем, за словами пані Зої, які виникають під час викладання української мови та літератури в Недільній школі, є також слабке забезпечення учителів методичною літературою і те, що підручники, якими вчителі користуються відповідно до програми, мало відповідають специфіці вивчення української мови закордоном. Також те, що не вистачає аудіо- й відеопродукції українською мовою до шкільних програм і школа не забезпечена двомовними словниками.

З цією проблемою стикаються абсолютно всі вчителі української мови закордонних недільних шкіл. На Світовому форумі-практикумі з викладання української мови за кордоном, що пройшов у Львові за організації Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» ця проблема обговорювалася всебічно, зокрема те, що використання в навчальному процесі підручників, прийнятних для навчання дітей в Україні взагалі є недоцільним. Цілком зрозуміло, що ці підручники не зорієнтовані на дітей, для яких українська мова не є рідною. У них не приділяється належної уваги розвитку розмовної мови.

Іри́на Ключко́вська, український науковець, кандидат педагогічних наук, директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка», одна з організаторів Світового форуму українознавчих суботніх та недільних шкіл у своїй статті «Проблеми та виклики недільних шкіл» пише, що саме на комунікативному аспекті вивчення мови слід наголошувати, формуючи програми з української мови для українських шкіл за кордоном. Потрібно докладати всіх зусиль, щоб навчаючись діти бачили практичне застосування вивченого в певних комунікативних ситуаціях, які трапляються в повсякденному житті, розуміли, що ці знання будуть їм потрібні, наприклад, для налагодження контактів і спілкування з родичами, які проживають в Україні. Слід чітко розуміти, що для тих, хто вивчає українську мову, вміння правильно поставити в певній ситуації запитання чи навпаки відповісти співрозмовникові українською мовою – вагоме досягнення, в порівнянні зі здатністю механічно виокремлювати, наприклад, підмет і присудок. 

– За мету на своїх уроках я зазвичай ставлю три важливі речі: розвиток мовних здібностей і стійкого інтересу до вивчення мови, вміння використати учнями набутих знань з української у спілкуванні з носіями мови і виховання глибоких почуттів любові до рідної мови, рідного краю і його традицій, – розповідає Зоя Кунцевська. – У моїй практиці навчання я часто використовую методи розповіді, бесіди, спостереження над предметами і явищами, переклад іншомовних текстів рідною мовою, віршовані перекази прозових творів, самоперевірку власних робіт, мовні квести. В нашій Недільній школі вже стали традиційними українські свята Святого Миколая, Шевченківські дні та Дні української культури в Угорщині, Мамине свято, мовний конкурс «Джерело». До цих свят діти разом зі своїми батьками готуються з великою відповідальністю: вчать і декламують вірші українських поетів. Також важливо, що за сприяння Державного самоврядування українців Угорщини вже вийшло три випуски дитячого журналу «Дивосвіт», який збагачує знання дітей з української мови, розвиває логічне мислення, виховує любов до українських традицій та обрядів. Попри всі недоліки та складнощі, які виникають під час викладання української мови в Недільній школі при Державному самоврядуванні українців Угорщини радує те, що батьки зацікавлені у вивченні української мови їхніми дітками, а в хлопчиків та дівчаток є бажання вчитися та спілкуватися українською мовою.