Олександра Корманьош:

«Те, що український національний театр в Угорщині був удостоєний права відкривати фестиваль, це – визнання і велика честь!»

З 1 по 9 червня 2024 року в Національному театрі Угорщини проходив фестиваль національних театрів Угорщини „JELEN/LÉT”. Цей фестиваль має вагоме значення в культурному житті національних меншин Угорщини, адже дає можливість продемонструвати широкому загалу глядачів на міжнародній арені свою національну культуру. Фестиваль всебічно висвітлюється в медіа, пресі, на радіо і телебаченні.

На цьогорічному фестивалі жителі і гості столиці мали можливість переглянути тридцять одну виставу тринадцяти національних меншин, офіційно зареєстрованих в Угорщині. Вистави різноманітні за тематикою, жанрами і формами, але кожний театр ставив перед собою чіткі цілі і завдання найповніше передати особливості своєї національної культури, самобутності, мови, історії, торкнутися проблем минулого і сьогодення.

Український національний театр в Угорщині для участі у фестивалі підготував оперу-феєрію Віталія Кирейка «Лісова пісня» за твором Лесі Українки, прем’єра якої з великим успіхом відбулася у грудні 2023 року у Будапешті. За 20 років роботи наш театр неодноразово брав участь у фестивалях, але оперне мистецтво ми продемонстрували вперше. Це стало справжньою сенсацією, бо це перша опера за історію фестивалю JELEN/LÉT. Як підкреслив голова організаційного комітету фестивалю Мілан Рус, «українці відкрили двері оперному жанру в нашому проекті». Вистава дійсно високопрофесійного рівня і заслуговує на найвищу оцінку.

Дуже красива, чаруюча, мелодійна, яскраво-колоритна музика правдиво створює то загадкову, то побутову атмосферу опери-феєрії. В ній глибоко відчуваються характерні національні особливості музики. Це створює неперевершене враження. Музикою та творчістю композитора Віталія Кирейка зацікавилися і фахівці-музиканти, присутні в залі.

Справа в тому, що українська опера та й мистецтво взагалі за кордоном мало відоме, тому що воно по-справжньому ніколи не пропагувалося, і мені дуже боляче, що в театрах Угорщини багато іде слов’янської продукції, зокрема російської, і жодної української. Тому доречно, що на фестивалі була представлена саме Леся Українка і її невмируща «Лісова пісня» в прекрасному музичному творі Віталія Кирейка – чудове поєднання поезії, музики, пісня.

Коли мені повідомили, що за рішенням оргкомітету фестивалю саме український театр удостоєний відкривати фестиваль, я була дуже щаслива, бо це – визнання і велика честь для кожного театру. Звісно, опера – особливий жанр і потребує особливого підходу – і професійної майстерності, і потужності театру. Тому для мене нелегким питанням було сформувати творчий колектив, згуртувати перш за все майстрів-однодумців, людей, відданих справі, бажаючих творити попри всі труднощі (а їх було немало), відкривати нові обрії і надавати можливість звучати нашому мистецтву у світі. Наша трупа була збірна – це українці, які проживають в Угорщині, тимчасові переселенці з України, митці з України та угорські митці.

Робота над виставою була складною і водночас захоплюючою.

Над постановкою і сценографією працювала молода перспективна музична режисерка Лада Шиленко, яка вдало розкрила і донесла до глядача ідею твору.

Опера – це перш за все музика. Ми звернулися до професорки Київської національної музичної академії ім. П. І. Чайковського, заслуженого діяча естрадного мистецтва Ірини Шестеренко, яка досліджує, збирає і оберігає творчий спадок композитора. Пані Ірина з радістю відгукнулася на цю пропозицію, і в якості музичного керівника приклала максимально зусиль від початку роботи до фантастичного втілення на сцені. Її високопрофесійний рівень майстерності схвилював не тільки глядачів, а й суддів.

Дуже схвально оцінена робота скрипаля Романа Осечинського. Своїм чудовим голосом полонила всіх присутніх Мавка – Дар’я Литовченко, солістка Львівського оперного театру. Переконливо вражаюче прозвучала партія Лукаша (Микола Ердик), матір Лукаша майстерно втілила Вікторія Рудник. Яскравий образ Килини створила Ольга Дорощук. Достойно підтримали нас угорські вокалісти – Шілло Дьордь у ролі Лісовика, Дядька Лева й Марища, та Лаборфолві Шоош Бела в ролі Перелесника. Вони мають хороші голоси, майстерно впоралися з образами, а ще й вивчили свої партії українською мовою, відмовившись від пропозиції угорського варіанту, бо опера має звучати мовою оригіналу. За це їм велика подяка!

Феєричний танцювальний образ Куця блискуче виконала Юліанна Єва Полак володарка золотої медалі найпрестижнішого у світі балетного конкурсу Youth America Grand Prix в Парижі та переможниця багатьох інших міжнародних конкурсів (балетмейстер Дмитро Кирейко), а пластично-хореографічний малюнок образу лісових істот у виконанні танцювальної групи Gas Art Projekt (керівник – Анастасія Савенко) доповнив художнє оформлення опери.

Це було чудове свято української культури!

Тож я хочу подякувати усім причетним до цього свята.

Окрема подяка від творчого колективу і від мене особисто керівникові проекту – директору Центру української культури і документації в Угорщині Ігорю Шипайлу за бездоганну організацію і проведення програми та референту по культурі Ярославі Лопіт за допомогу.

Також дякую організаторам і спонсорам:

Центру української культури та документації, Самоврядуванню українців ІІ-го району Будапешта, Державному самоврядуванню українців Угорщини та речнику українців в Парламенті Угорщини

Дякуємо гостям вечора і всім, хто небайдужий до української культури, всім, хто плекає і зберігає її, передає наступним поколінням на чужині. У цьому сенсі театр відіграє провідну роль, бо «театр – це дзеркало суспільства, його надій та ідеалів».

Колись, після першої постановки «Наталки Полтавки» Івана Котляревського (Будапешт, театр Талія, 2003 рік, фестиваль Аркус-фест) тоді ще жива внучата племінниця Лесі Українки Наталія Драгоманова сказала: «Я сиділа і не вірила своїм очам, своїм вухам, що тут, в розкішній залі столичного театру Угорщини, де проживаю понад п’ятдесят років, я бачу українську виставу українською мовою».

Отже, нам є чим пишатися. Я вірю, що українська культури така неповторна, багата, красива, конкурентноздатна – має право і буде звучати серед інших культур світу.

Головний режисер проекту,

художній керівник українського національного театру в Угорщині, Заступник голови Державного самоврядування українців Угорщини з питань культури

Олександра Корманьош

Фото: Віктор Сані