До дня народження письменника зі світовою славою Льюїса Керролла (справжнє ім`я Чарльз Латвідж Доджсо, 27 січня 1832 року) варто згадати про найвідоміші його твори – «Аліса в Країні Див» та «Аліса в Задзеркаллі», які й сьогодні користуються великою популярністю серед дорослих і малих читачів. А чи знаєте ви як з’явилися на світ ці чудові твори?
У 1856 році Чарльз знайомиться з родиною нового декана коледжу Генрі Лiддела. Часті відвідування зближують його з усіма членами сім’ї, а особливо з молодшою дочкою Алісою, якій виповнилося всього 4 роки. Безпосередність, чарівність і весела вдача дівчинки чарують автора. Льюїс Керрол, твори якого вже друкуються в журналах «Комічні часи» і «Потяг», знаходить собі нову Музу.
Знамениту казкову історію Льюїс Керрол придумав у 1862 році на пікніку, прогулюючись з трьома cестричками Лорiною, Алісою і Едіт Лідделл. Під час катания Темзою на човні, дівчатка занудьгували і стали просити розповiсти їм казку. I Керрол розповів їм неймовірну історію про маленьку дівчинку, яка опинилася в країні чудес.
Розповiдь була справжньою імпровізацією, а продовження народжувалось само собою. Щоб маленьким слухачкам було ще цікавіше, в сюжет вiн вплітав знайомі алегорії: зашифровані імена трьох сестричок, зустрічаються серед другорядних персонажів; щоденне чаювання в будинку Лiдделiв рiвно о шостій — «божевільне чаювання», птах Додо — сам автор, який і через заїкання часом представлявся як «До-До-Доджсон» та багато іншого…
Його маленькі попутниці, забувши і про човен, і про річку, слухали цікаву історію, широко розкривши очі. А потім попросили професора записати її для них. Це він і зробив, просидівши над рукописом всю ніч. І оскільки одну з маленьких дівчат звали Аліса, він вибрав для історії цілком слушну назву «Аліса в країні чудес».
Відклавши написаний рукопис в бік, Керрол забув про нього, оскільки не міг припустити, що цим хтось зацікавиться. Вся справа в тому, що казка про Алісу спочатку не призначалися для друку. Через три роки на цей рукопис наткнувся один із друзів професора. Змівши з нього пилюку, він прочитав і, зачарований ним, запропонував опублікувати.
Професор Оксфорду був здивований такою пропозицією. У 1864 виходить перша книга про казкову Алісу. А в 1871 Керрол створює другу повість пригод головної героїні.
Книги «Аліса в країні чудес» та «Аліса в Задзеркаллі» ще за життя Льюїса Керрола отримали величезну популярність. Сам автор напрочуд скромно розповідав про свій шедевр. «Героїня перебуває годину під землею, зустрічає різних птахів і тварин, які вміють розмовляти (та це не феї), – писав від у сатиричному журналі «Punch» – Все це сон, але я не відкриваю правди аж до кінця розповiдi».
Казки про Алісу написанi для дітей, але користується стійким успіхом у любителів жанру фентезі. У сюжеті автор використовує філософські і математичні жарти. Насправді будь-яку ситуацію в пригодах Аліси можна розкласти на логічну загадку чи філософську задачу поняття світу.
Пропонуємо кілька цитат із цих книг, в яких автор висловлює своє ставлення до життя.
«Потрібно бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти хоча б удвічі швидше!»
«Втішні слова часто змушують людей діяти».
«Ти завжди можеш взяти більше, ніж нічого».
«Як тебе розуміти? – Розуміти мене не обов’язково. Обов’язково любити і вчасно годувати».
«Якщо у світі все безглуздо, – сказала Аліса, – що заважає вигадати якийсь сенс?»
«Сніг, напевно, дуже любить дерева і поля, якщо він їх так ніжно цілує».
«Я бачила таку нісенітницю, в порівнянні з якою ця нісенітниця – тлумачний словник!»
«Впевненість і нерозсудливість – дві сторони однієї медалі».
«Тільки дурні вважають, що страждання – справедлива плата за оригінальність».
«Тих, хто вчаться лише на власних ґулях, називають нехорошим словом».
«Серйозне ставлення до будь-чого в цьому світі – це фатальна помилка».
«Думай про сенс, а слова прийдуть самі».
«У всьому є своя мораль, треба тільки вміти її знайти!»
«Хто це там, у кущах?» – «Дива». – «А що вони там роблять?» – «Як і належить дивам – трапляються».
«Найкращий спосіб пояснити – це самому зробити!»
«Можливо, саме від лютого перцю люди стають такі сердиті, – провадила вона, щаслива, що відкрила нове правило. – Від гірчиці – гірчить на душі, від кориці – починаєш усім коритися, від звіробою – визвіряються, а… а зате від карамелі чи інших цукерок діти стають солодкі-пресолодкі! Шкода, що люди цього не знають, – інакше їли б собі солодощі і добрішали»
«Якщо тобі байдуже, куди потрапити, то тобі байдуже, в який бік іти».
«Що ти хочеш? – Я хочу вбити час. – Час дуже не любить, коли його вбивають. Якщо б ти з ним не сварилася, могла б просити у нього все, що хочеш».
«Не сумуй. Так чи інакше все стане зрозуміло, все стане на свої місця і вишикується в єдину красиву схему, ніби мереживо. Стане зрозуміло, навіщо все це було потрібно, бо все буде правильно»
