Сьогодні ми, разом зі всім прогресивним українством, віддаємо данину пам’яті безневинним жертвам штучного голоду, організованого радянською владою в XX столітті.
У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, серед найбільш трагічних сторінок історії українського народу особливо сумне місце займає Голодомор 1932-1933 років. За різними даними, у 1932-1933 роках від голоду загинуло від 4,5 до 10 мільйонів людей. Голодомору передувала насильницька колективізація сільських господарств, “розкуркулення” селян, хлібозаготівельна кампанія, масовий терор на селі. Тож, українські селяни стали наступними жертвами сталінського режиму після тотальних репресій щодо української інтелігенції та духівництва. Керівництво Радянського Союзу, маючи намір знищити частину українців, офіційно заперечувало факт масової смертності в Україні від голоду в 1932-1933 роках. Тільки з відновленням державної незалежності український народ зміг зірвати табу з теми Голодомору та жорстокого вбивства радянською владою мільйонів українців.
Парламент Угорщини 24 листопада 2003 року, за ініціативою Товариства української культури в Угорщині, одним з перших прийняв постанову, якою визнав Голодомор геноцидом українського народу. На даний час аналогічне визнання здійснили більш ніж 20 країн світу. Традиційною скорботною акцією цього дня є “Запали свічку пам’яті”. Долучитися до неї доволі просто – після загальнонаціональної хвилини мовчання достатньо запалити свічку на своєму вікні. На згадку про мільйони українців, убитих радянською владою під час геноциду, свічки зазвичай запалюють на центральних площах міст, біля пам’ятників жертвам Голодомору, у храмах.
Українці Угорщини цього дня віддають шану безневинно замореним голодом біля меморіального знаку пам’яті жертв Голодомору, який знаходиться у V-му районі Будапешта на площі Петефі.
