Історія, географія, дані перепису населення українців Угорщини

Як можна однозначно встановити за достовірними історичними джерелами, українці (русини) з кінця ХІІІ століття почали просочуватися з Галичини (нинішня територія Західної України) на пустинні гористі території областей Марамарош, Берег, Унг та Земплен. Сімнадцяте століття відзначалося вже масовим переселенням українців, які втікали з-під влади польських панів. Угорські магнати (й серед них передусім родина Ракоці) через своїх ленників розселяли селян, які організовано прибували з Галичини, на своїх землях. Поряд з цим до кінця ХІХ століття спостерігався й спонтанний приплив населення. У XVII столітті на територію Угорщини прибуло до 300 тисяч українців. Одна з таких груп осіла в угорських містах у підгір’ї  по осі Серенч–Токай–Шарошпатак. Остання велика хвиля переселенців прибула в другій половині ХІХ століття, й знову передусім з густонаселених галицьких земель, звідки паралельно відбувалося масове переселення за океан – у Новий світ. Тисячі сімей вирушали з Галичини в сподіванні кращої долі в Америку або Канаду, а інші в той же час переселялися на анексовані боснійські території, і їхній шлях пролягав через Угорщину. Чимало українців залишилися в Пешті та на його околицях. У 1837 році в Буді виходить перше українське літературне видання Галичини – альманах „Русалка Дністровая”. Це видання вважається визначальною культурною віхою – воно засвідчило, що українська мова – жива мова, а в основі літературної української мови лежить народна поетична мова.

Нині угорські українці більш-менш компактно проживають в Будапешті, Комаромі, Сегеді, Дебрецені, Мішкольці, Ніредьгазі, Варпалоті та Секешфехерварі. За даними перепису населення 1990 року в Угорщині мешкало 674 особи україномовного населення (враховуючи русинів). В ході перепису 2001 року українську мову визнали за рідну 4.885 чоловік. До української національності відносять себе 5.070 осіб, 4.779 осіб висловились, що мають тісне відношення до української культурної традиції.